12 грудня 1943 року м.Чигирин було визволено від німецько-фашистських загарбників. Кожного року ми вшановуємо тих, хто звільняв місто, згадуємо всіх, хто постраждав в роки лихоліття. Трагічною сторінкою подій Великої Вітчизняної війни стала примусова депортація молоді до Німеччини. Згідно статистичних даних лише з Черкаської області вивезено 83 293 остарбайтери, з Чигиринського району – 1161 молоду особу.
Проходить час, біль втрат вщухає, проте рани втраченої юності щемлять ще й досі у тих 15-17 річних, які були насильно вивезені до Німеччини.
Зібрати свідчення остарбайтерів важко. Історії кожного з них однакові і різні водночас. Говорити про пережиті знущання, приниження їм боляче і важко – це табу навіть через 70 років.
Що відчували ці підлітки? Про що вони думали, мріяли, як жили?
У фондах НІКЗ «Чигирин» зберігається унікальний експонат – щоденник остарбайтера Рясик Марії Мусіївни. Довелось неодноразово перечитати і пережити разом з його власницею все, що було до роботи в Німеччині. В щоденнику вміщено 38 віршів і пісень, а також 7 листочків споминів,саме споминів про життя до окупації, а не описів реалій рабства.
Народилась Марія Мусіївна в Чигирині, до війни встигла закінчити школу, отримала освіту в Олександрійському педучилищі і, навіть, розпочала працювати вчителем математики в селі Топилівці Чигиринського району. Війна повертає її додому, разом з сестрою переховувалися в луках, бо почали насильно відловлювати людей для роботи в Німеччині. Одного разу, коли дівчата прийшли додому по продукти харчування, німці вчинили облаву. Обох сестер забрали з дому, в дорозі, старша Дуня змогла втекти з вагону, Марія побоялась.
В Німеччині, в м.Кемптен, працювала на заводі,що виготовляв деталі до зброї.
Додому Марія повернулась в 1945 році. Тоді розпочалися довгі пошуки постійної роботи, повернутись у школу не можна було, бо вже мала тавро остарбайтера. Все життя було ніби поділене на «до» і «після». Робота в м.Кемптен була болючою раною, про яку вона ніколи не говорила навіть своїм близьким і рідним. По-різному склалася доля цих людей. Більшість, як Марія Рясик, повернулися на Батьківщину, хтось знайшов свою долю на чужині, та всі без винятку стали жертвами війни з тавром «остарбайтер».
