В фондовій колекції НІКЗ „Чигирин” більше трьохсот рушників. Виразним виявленням регіональної самобутності відзначаються так звані "чернецькі" рушники. Таку назву вони отримали тому, що вишивали їх черниці у монастирях.
Одним із найбільших монастирів на Чигиринщині був Чигиринський Свято-Троїцький. В 1735 році з невідомих нам причин монастир було перетворено з чоловічого на жіночий. Зі зміною статусу він поступово став центром золотошвейного ремесла, вишивки та гаптування.
Церква всіляко сприяла наповненню своїх храмів творами вишиваного мистецтва, заохочувала майстринь до виготовлення рушників, зробила рушник необхідною деталлю святих відправ. Протягом століть Чигиринський Свято-Троїцький монастир був осередком духовності краю. До часу впровадження радянської антирелігійної компанії 20-х років ХХ століття, тут було створено значну кількість вишитих рушників з характерним вирішенням композиції "Дерево життя". Із закриттям монастирів черниці змушені були ходити з хати в хату, просити роботу, аби мати їжу і ночівлю. Часто ремесло вишивки рятувало їх від голодної смерті. В 40-50 роках ХХ століття вишивка таких рушників фактично припинилась. Черниці не мали дітей, їм не було кому передати свою майстерність. Радянській жінці-трудівниці не було часу вишивати такі складні в техніці виконання рушники. Тому лише поодинокі майстрині продовжили традиції даної вишивки.
У фондовій колекції НІКЗ "Чигирин" 27 рушників з традиційною "чернецькою" вишивкою. Датовані вони кін. ХІХ - І пол. ХХ століття. Місця виявлення – м.Чигирин, с.Суботів, с.Медведівка, с.Вершаці. Виготовлені рушники з домотканого та кілька з фабричного полотна, застосована техніка двобічної гладі, стебловий, ланцюжковий та рушниковий шов. Ці шви виконувалися за попередньо нанесеним на полотно малюнком, який потім вишивався. Контур малюнка, найчастіше, "дерева-квітки", обводився стебловим швом, а площина зображення пелюсток, листків, птахів, мотивів "шахматка", "риб’яча луска" вишивали рушниковими заповненнями. У колористичному вирішенні, домінуючим є червоний колір, який доповнюється вкрапленням темно-синього, чорного.
В основу рушникової композиції черниці ставили "Дерево життя", "Світове дерево", "Вазон".
Чигиринські вишиті рушники з "Деревом життя" мають підкреслену вертикальну композицію, з обох боків орнаментовані проростаючим деревом-квіткою або вазоном. Саме дерево вишивається квітучим. Це розквітла лілія, як символ духовного життя, та троянда, як символ земного життя. Таке поєднання стало фактично класичним на "чернецьких" рушниках. Доповнюють композицію грони та лоза винограду, листя дуба, попарно "райські птахи". Використовувався у вишивці мотив 5-8 пелюсткових троянд (розет), які з’явилися у нас як результат впливу середньовічного мистецтва Європи та християнської символіки. Певною мірою вплинув і стиль "українського" чи "козацького" "бароко". Дерево зображується більш пишним, заповнюється вся площина рушника.
Дерево не копіює якусь конкретну рослину, її листя, квіти чи плоди – це збірний узагальнений образ. Умовно дерево поділяється на 3 частини – коріння, стовбур і крону, які співвідносяться з трьома світами: підземним, земним і небесним. Певною мірою це і Дерево Роду, де коріння – прабатьки, розквітле гілля – майбутнє покоління.
По периметру полотнища рушника вишивали рамку, яку утворюють галузки з квіточками, ламана лінія (меандр) або ж ламана з крапками. Вся інформація, яку майстрині хотіли донести вишитою композицією "Дерево життя", вся енергетика зберігалася в цій рамці-безкінечнику.
Вишиті рушники з композицією “Дерево життя” поширені всією Україною. Подібні вони своєю тридільною композицією, спрямуванням рослин вгору, але кожен має свої регіональні відмінності. Поєднує їх спільна ідея безперервного відродження природи і відновлення життя, безсмертя Душі.
Підготували: ст.н.співробітник відділу фондів Зелена О.М.,
н. співробітник відділу фондів Ковіня М.Д.