7 травня 2025 р. ми відзначаємо 160-ту річницю від дня народження етнографа, педагога, церковного діяча Марка Федоровича Грушевського, життя та діяльність якого тісно пов’язані з Чигиринщиною. З цієї нагоди в музеї Б. Хмельницького розпочала роботу виставка «Марко Грушевський. Спадок».
На виставці експонуються речі з особистої колекції Марка Грушевського, що зберігаються у фондовій збірці НІКЗ "Чигирин", світлини суботівських старожитностей, численні фотокопії світлин та документів, родинні реліквії, передані онуками Марка Федоровича та його дружини Марії Іванівни – Валерією Львівною Левчук та Елеонорою Захарівною Коваль.
Марко Федорович Грушевський народився 25 квітня (7 травня) 1865 р. у Худоліївці, поблизу Чигирина. Навчався в Черкаському духовному училищі, а згодом в Київській духовній семінарії, де став учасником національно орієнтованої семінарської громади.
З 1897 р. до 1910 р. о. Марко – священик церкви Святого Архистратига Михаїла в с. Суботів Чигиринського повіту. Перебування в Суботовi стало апогеєм дослiдницької роботи Марка Федоровича Грушевського. За цей час ним були укладені збірки "З життя селян на Чигиринщині", "Гетьманське гніздо: урочища і перекази села Суботова", "Дитячи забавки та гри усяки", "Дитина у звичаях і віруваннях українського народа".
В 1910 р. через «неблагонадійність» Марка Грушевського було переведено до с.Таганчі Канівського повіту, де він організував громаду, яка провадила суспільну і культурницьку діяльність. 1918 р. сім’я переїхала до Черкас, 1919 р. – до Києва.
Після Лютневої революції 1917 р. року Марко Грушевський став одним з провідних організаторів автокефального руху в Україні. Виконуючи обов’язки єпископа Софійського собору (1919-1926рр.), він був активним членом Всеукраїнської Церковної Ради, займався перекладом богослужебних книг із слов’янських мов на українську, сприяв заснуванню українських парафій в різних регіонах України.
Вбачаючи в діях УПЦ небезпеку поширення ідей незалежності, радянська влада вдалась до репресій. 11 червня 1938 р. Марка Грушевського заарештували. 73-річному Марку Федоровичу інкримінували участь у націоналістично-повстанській організації. 29 серпня 1938 р. постановою трійки при ВНКВС по Київській області було винесено вирок, що передбачав вищу міру покарання, котрий був виконаний 2 вересня 1938 р.
16 травня 1989 р. Марка Грушевського було повністю реабілітовано.
Окрім безцінного наукового спадку, Марко Федорович залишив по собі чудову родину, яка успадкувала закладені Марком та Марією Грушевськими цінності – добро, любов до людей, до всього українського.
Саме завдяки їх нащадкам НІКЗ «Чигирин» має чудову колекцію речей, пов’язаних з ім’ям Марка Грушевського.
У 2001 р. онука священика, Валерія Левчук, передала до фондів заповідника портрети Тараса Шевченка та суботівського селянина Пилипа Шутя, виконані на замовлення Марка Грушевського, які можна побачити на виставці.
У 2006 р. зусиллями нащадків Марка Федоровича було перевидано збірку «Дитина в звичаях і віруваннях українського народу». Ілюстрації до книги виконала співробітниця НІКЗ "Чигирин", художник-реставратор Наталія Атамась. В експозиції представлено книги Марка Грушевського, малюнки Н. Атамась, репліки ляльок Середньої Наддніпрянщини, виконані майстринею Ларисою Дідик за описами Марка Грушевського.
Також на виставці експонуються родинні реліквії Грушевських, передані Елеонорою Коваль:
- кулінарні книги дружини Марка Грушевського, Марії Іванівни, із записами на полях, зробленими її рукою;
- зразки рукоділля, яке стало традиційним в родині Грушевських. Майстерно виконані зразки плетива і вишивки створені Марією Іванівною Грушевською, її донькою Галиною Марківною та онукою Елеонорою Коваль ретельно зберігались та передавались від покоління до покоління.
Як етикетки до музейних предметів, представлених на виставці, використані описи, зроблені Елеонорою Захарівною. Її навчав письму сам дідусь – Марко Федорович Грушевський.
Дізнатися більше про Марка Грушевського та його безцінний спадок можна відвідавши виставку. Це ті сторінки історії Чигиринщини, які ми маємо знати і пишатися ними!