Диво-кераміка Якова Брюховецького

Друк

Пальці, мов для хреста, - утрьох

Ліплять горщика тіло єдино.

То гончар, наче сивий Бог,

Творить світ із кавалка глини.

Гончарство – це літопис, написаний багатьма поколіннями наших предків. Пропонуємо Вам перегорнути ще одну сторінку літопису, познайомившись з творчістю гончарів Якова Брюховецького та Євгена Поступайла.

Відродження традиційних народних промислів – один з пріоритетних напрямків роботи Національного історико-культурного заповідника «Чигирин». Одним із структурних підрозділів заповідника є сектор "Відродження народних промислів".

Чигиринщина здавна славиться глибокими народними традиціями, красою та вишуканістю керамічних виробів. Далеко за межами України відомою є головківська кераміка, особливістю якої є фляндрований підполив'яний розпис. Фляндрівка – це специфічна система орнаменту в українській народній майоліці, що одержується певним способом при нанесенні фарб на сирий гончарний виріб. Техніка фляндрування полягала у компонуванні патьоків білої, коричневої та зеленої глин на червоному або білому тлі з наступним покриттям прозорою поливою. Вона робила кольори насиченими, захищала декорування від передчасного старіння і обсипання, робила кераміку водонепроникною.

У ХІХ-І пол. ХХ ст. у с.Головківка існував значний осередок гончарства. Біля села були зосереджені великі поклади гончарної глини, з якої виготовляли миски. Дивовижну головківську кераміку минулого, основою якої була миска, можна побачити в Київському і Львівському музеях народного мистецтва. Слава головківських майстрів прокотилася по Європі, і сьогодні миски можна побачити за кордоном – у музеях Польщі та Угорщини.

Зі створенням заповідника виникла ідея відродити цей знаменитий промисел. З 1990 р. при заповіднику діє гончарна майстерня, в якій почав працювати Яків Михайлович Брюховецький (1931-2006), який зосередив всі свої зусилля на відродження головківської кераміки.

Гончарював він ще замолоду, а потім життєві обставини майже на 40 років залишили його осторонь улюбленого ремесла. Після запрошення на роботу до заповідника в 1990 р., майстрові довелося подолати тривалий шлях, щоб знову яскравими барвами заграла самобутня головківська миска. Не один день минув у неспокої та розчаруванні, перш ніж довершеність форм і розпису гармонійно сплелися в унікальному явищі національної культури, яким є відроджена головківську кераміка. Із дня в день, із місяця в місяць, із року в рік – 15 років пропрацював Яків Михайлович за гончарним кругом. Сотні, тисячі різноманітних виробів створив він за цей час – глечиків, горщиків, макітер, вазонів, підсвічників та ін. Але найбільше до душі було виготовлення і розпис мисок і тарілок. Серед мисок Якова Брюховецького неможливо знайти жодної однакової, хоча всі вони орнаментовані композиціями із основних елементів, до яких відносяться: кривулька, косиця, квасолька, стовпчик, концентричні кола, спіраль та ін. На питання, чому він малює саме такий орнамент, Яків Михайлович відповідав: "…Я ніколи не замислююсь над тим, що малюю на своїх мисках, елементи і композиції виникають самі із душі і серця… Як тільки я бачу глину, як тільки мої руки торкаються її, я ніби переношуся в інший світ, де панує мудрість і спокій, краса і прадавній народний дух. І руки самі витягують на гончарному крузі ту чи іншу форму, самі розписують миски тим чи іншим орнаментом…".

За час роботи в НІКЗ "Чигирин" Яків Михайлович здобув численні звання і нагороди. Він став переможцем Всеукраїнського симпозіуму "Бубнівська кераміка-2000", Лауреатом премії ім.Д.Щербаківського, переможцем конкурсу гончарів, що проводився в рамках Міжнародного фестивалю мистецтв "Слов'янський базар-2000" у м.Вітебськ. В 2001р. йому було присвоєне почесне звання "Заслужений майстер народної творчості України". Він був бажаним учасником місцевих, Всеукраїнських та Міжнародних виставок декоративно-прикладного мистецтва. У 2003-2005 роках гончар передавав свій досвід та навички гончарування молодими керамістам зі всієї України, які з'їжджалися щороку до Чигирина на Всеукраїнські симпозіуми гончарного мистецтва.

Я.М.Брюховецький пішов із життя. Але його головне досягнення – відроджений головківський підполив’яний розпис продовжує своє життя в стінах гончарної майстерні НІКЗ "Чигирин".

Література: Науковий архів НІКЗ "Чигирин"; Нераденко Т.М. Останні гончар із Головківки та його диво-кераміка / Т.М.Нераденко. – Черкаси, 2007. – 29с..

 
kaz-news.ru | ekhut.ru | omsk-media.ru | samara-press.ru | ufa-press.ru