Ви тут: Головна Напрями роботи: Фондова збірка «Ікони христологічного циклу в фондовій збірці НІКЗ «Чигирин»
  • Increase font size
  • Default font size
  • Decrease font size

bogdan

«Ікони христологічного циклу в фондовій збірці НІКЗ «Чигирин»

e-mail Друк

До ікон Христологічного ряду традиційно відносять ікони безпосередньо з зображенням Ісуса Христа та ікони, що відтворюють події Нового Заповіту за участю Спасителя, серед яких окрему групу складають «страстні» ікони» (ікони страстного циклу), які розповідають про страждання та розп’яття Христа.

В попередніх статтях було подано опис та аналіз ікон «Христос Вседержитель», «Христос Виноградар» та «Недріманне Око» з фондової збірки НІКЗ «Чигирин». Зупинимося на розгляді інших ікон з зображенням Спасителя, що зберігаються в фондах заповідника.


Ікона «Христос з хлібом та вином», «Євхаристія» або «Хлібний Спас»

Малопоширений іконографічний сюжет. Існують різні припущення та версії щодо його виникнення, але більшість дослідників вважає, що дане зображення є фрагментом іконографічного сюжету «Тайна Вечеря».

«Євхаристія» - ще одна точна назва ікони, що означає Святе Причастя - особливе християнське таїнство, яке полягає в освяченні хліба та вина з подальшим їх вживанням. Через Євхаристію християни долучаються Тіла та Крові Христа і таким чином поєднуються з Богом. Євхаристія – це таїнство, встановлене Христом під час Тайної Вечері, тому ця назва дуже вдало передає суть іконографічного зображення.

В фондовій збірці заповідника зберігаються дві ікони даного сюжету.

Ікона «Ісус Христос»

ЧНІКЗ КВ – 1638 , Ж – 76, невідомий автор, поч. ХХ ст., метал, олійні фарби, 49,5 х 69 см, знайдена в 1996р., с. Кудашево. Зображення Христа анфас, ½ зросту (сидить за столом), виконане на темному тлі. Ісус Христос зображений чоловіком середнього віку, з довгим каштановим волоссям, що хвилями спадає на плечі, такого ж кольору невеликою борідкою та вусами, обличчя овальне, ніс тонкий, довгий, очі великі, темні, брови тонкі. Одягнутий в білий хітон та темний гіматій. Навколо голови Спасителя – світлий німб . Права рука Христа піднята в іменословному благословінні, в лівій він тримає круглу хлібину. Перед Ісусом Христом на столі стоїть потир з вином. Написи: вгорі зліва «Іис.» та вгорі справа «Хрс.». Ікона відреставрована.

Ікона з сюжетом євхаристії

ЧНІКЗ НД - 789, невідомий автор, кін. ХІХ – поч. ХХ ст. ст. , дерево, олійні фарби, 35 х 37,5 см. Зображення Христа дещо повернуте вправо, ½ зросту (сидить за столом), виконане на червоному тлі. Ісус Христос зображений чоловіком середнього віку, з довгим каштановим волоссям, що хвилями спадає на плечі, такого ж кольору невеликою борідкою та вусами, обличчя овальне, ніс тонкий, довгий, очі великі, темні, брови тонкі. Одягнутий в червоний хітон з золотим (жовтим) клавом та темний гіматій. Навколо голови Спасителя – світлий круглий німб . Права рука Христа піднята в іменословному благословінні, в лівій він тримає круглу хлібину. Перед Ісусом Христом на столі стоїть потир з вином. Написи: вгорі зліва «Іис.» та вгорі справа «Хрс.». Ікона мала значні пошкодження: нижній лівий кут зламаний, фрагмент втрачено. Чисельні тріщини та вилущення фарби, пошкодження шашелем. Відреставрована.

Ікона «Деізис», «Деісус», «Деісусний чин», «Предста Цариця» , «Цар царем (Цар царів)», «Цар Слави»

Розглянемо походження вказаних назв.

Деісис (δέησις) - в перекладі з грецької - моління, приношення. Цікаво, що назву «Моління» дана ікона отримала не тому, що на ній зображені Богородиця та Іоанн Предтеча, які моляться Богу, а тому, що традиційно ікони цього сюжету розміщували в молитвенному ряді іконостасу (на відміну від поклінного ряду, де розміщувалися ікони до яких прихилялися).

На Русі набула поширення назва «Деісус», «Деісусний чин», яка утворилася від неправильної вимови грецького слова «деізис» і яку помилково утворювали та пов’язували з іменем Ісуса.

Виникнення ще однієї назви «Предста Царица одесную Тебе», або більш поширена скорочена назва «Предста Цариця» , «Цар царем (Цар царів)», «Царський деісус» пов’язують з особливим епітетом Христа, взятого з Апокаліпсису: «16. На одежде и на бедре Его написано имя: «Царь царей и Господь господствующих»».

Приблизно з кінця ХІХ ст. за зображеннями іконописного типу «Цар Царів» закріпилася назва «Цар Слави». Традиційно, на цій іконі зображено в центрі Христа найчастіше в іконографії Вседержителя (Пантократора), а обабіч від Нього – Божу Матір та Іоанна Предтечу, що схилилися в жесті молитовного заступництва (так званий трьохфігурний деісус). Також ікони цього сюжету можуть включати аналогічні зображення апостолів, св. мучеників та ін.(багатофігурний деісус). Спаситель найчастіше зображується на троні з Євангелієм в лівій руці та благословляючим жестом правої. Саме тому такі ікони ще мають назву «Предста цариця», «Цар царів», адже Христос зображується на них в царських шатах та з короною на голові.

Основна догматична ідея цієї композиції полягає в молінні та заступництві небесних сил за людей перед Спасителем. Іісус Христос сидить на престолі, готуючись судити людей за їх численні гріхи, а близькі благають Його бути поблажливим та милосердним. В цьому випадку Божа Мати та Іоанн Предтеча виступають посередниками між Богом та людьми.

Цікава ікона вказаного іконографічного типу зберігається у фондах НІКЗ «Чигирин».

Ікона «Цар Слави»

ЧНІКЗ КВ – 8346 , Ж – 215, невідомий автор, кін. ХІХ - поч. ХХ ст. ст., дерево, олійні фарби, 36 х 27 см, передана з фондів Чигиринського краєзнавчого музею. Ікона має змішану іконографію «Архієрей Великий - Цар Царів». Зображення виконане на темному тлі. Ісус Христос зображений в центрі, в повний зріст, в іконографії Вседержителя (Пантократора), він сидить на царському престолі. Це чоловік середнього віку, з довгим каштановим волоссям, що хвилями спадає на плечі, такого ж кольору невеликою борідкою та вусами, обличчя овальне, ніс тонкий, довгий, очі великі, темні, брови тонкі. Спаситель одягнутий в єпископський стрій: світлих відтінків єпітрахіль та сакос, на голові – синьо-зелена митра, оздоблена коштовним камінням білого та червоного кольору. Права рука піднята в іменословному благословенні, а лівою він підтримує на коліні книгу Нового Заповіту, розкриту на словах: «Приидіте ко мнеВсі труждающиіся по кременем и азъ упокою вы возміте иго мое» та золотистий скіпетр з хрестоподібним навершшям. Навколо голови Спасителя – світлий німб . На дерев’яних стовпах високої спинки трону, обабіч голови Спасителя, стоять потир (зліва від глядача) та скрижалі (справа від глядача) . Написи розміщені на німбі, на рівні голови Христа: вгорі зліва «Царь» та вгорі справа «Славы».

Біля ніг Спасителя зображені Богородиця (зліва від глядача) та Іоанн Предтеча (справа від глядача), які стоять на колінах та схилилися в жесті молитовного заступництва (схилена голова, одна рука лежить на грудях, інша – опущена вниз). Богородиця одягнута в світлу туніку та синьо-зелений мафорій з трьома зірками на чолі та плечах, Іоанн Богослов – в червоний хітон та зелений гіматій, в лівій руці тримає посох. Ікона має незначні вилущення фарбового шару в лівій нижній частині та пошкодження шашелем.

Ікона «Преображення Господа Бога і Спаса нашого Ісуса Христа»

Преображення Господнє - християнське двонадесяте свято, присвячене вшануванню Преображення Ісуса Христа, яке святкується 06 (19) серпня. Згідно Євангелію, незабаром після того, як Спаситель повідомив учням, що Йому належить страждати, бути вбитому і на третій день воскреснути, Він разом з трьома апостолами – Петром, Яковом та Іоанном піднявся на гору Фавор. Там, на очах у учнів, відбулося явище Преображення: обличчя Його просяяло, мов сонце, шати стали білі, мов сніг. Преображення Христове супроводжувалося появою старозавітних пророків Моісея та Іллі, які говорили з Ісусом про Його близький відхід. Всіх присутніх осінила світла хмара, з якої почувся голос: «Це Син Мій Улюблений, що Його Я вподобав; Його слухайте».

Своїм корінням іконографія Преображення сягає сивої давнини, коли домінуючу роль відігравали символічні форми виразу біблійних сюжетів.

В центрі зображуються скелі, на верхівці яких, ніби завмерши у повітрі, знаходиться Христос; обабіч Нього стоять Мойсей та Ілля; під скелею зображено трьох апостолів, які лежать на землі, сховавши обличчя і не наважуючись дивитися на Вчителя (зазвичай їх фігури зображуються у меншому розмірі та вписуються симетрично, обабіч, між уступами скель). Спаситель зображувався в білих шатах та в мандорлі (ореолі круглої чи овальної форми, великому німбі, що оточує всю фігуру, і вказує на особливу благодать та славу зображеного. На іконах Преображення мандорла символізує також те неземне сяйво, що оточило Христа в момент слави.

Постаті Іллі та Моісея є цілком історичними та відповідають образам, що склалися в іконографії. Зображення їх поряд э глибоко символічним. Згідно переказів, Ілля був взятий з земного життя Богом живим, а Моісей – помер. Тому в день Преображення ніби зустрілися два світи: світ живих та світ мертвих. Ця деталь вказує на те, що Христос є Господь Всесвіту і в його очах немає мертвих, а всі живі. Найчастіше Мойсей зображувався молодим чоловіком (зрідка людиною середнього віку) з книгою (в більш пізніх зображеннях – з скрижалями Заповіту) в руках, а Ілля – старцем. Можливі такі варіанти зображень: Моісей повстає із домовини, а Ілля виходить із хмар (іноді в супроводі янголів); або Моісей та Ілля переносяться ангелами до місця Преображення на хмарах; або з лівої та правої сторін додаються сцени сходження Спасителя з учнями на гору і з гори; іноді можливе зображення сцени, де Христос пробуджує апостолів після Преображення.

Цікаво, що на багатьох іконах даного сюжету фоном слугує скелястий пейзаж, хоча в місцевості, де здійснилося Преображення, скель немає, лише пологі схили. В даному випадку маїємо справу з символікою іконопису, адже гори та каміння на іконах символізують міцність віри та шлях сходження віруючого до Вічності. А зображення на скелях дерев не тільки відповідає природній дійсності (на горі Фавор справді росте ліс), а і слугує символом Хрестного Древа, на якому Христос був розп’ятий, Древа спасіння людства.

Але основною ідеєю, яку несе в собі композиція Преображення, є те, що по суті зображені на іконі елементи (і дерева, і золоте сяйво) відтворюють перед глядачем картину раю, яким стане світ після другого пришестя Христа. Своїм Преображенням Христос ніби привідкрив завісу таємниці, показавши якої слави удостоїться людина та світ після Воскресіння.

Ікона «Преображення»

ЧНІКЗ НД - 795, невідомий автор, кін. ХІХ - поч. ХХ ст. ст., дерево, олійні фарби, золочення, 63,5 х 35,6 см, передана з фондів Чигиринського краєзнавчого музею. Ікона представлена фрагментарно, збереглася лише верхня її частина. Зображення виконане на коричневому тлі. Ісус Христос зображений в центрі, обличчям до глядача, в повний зріст (зображення неповне із-за фрагментованості та вилущення фарбового шару і грунту). Це чоловік середнього віку, з довгим каштановим волоссям, що спадає на плечі, такого ж кольору невеликою борідкою та вусами, обличчя овальне, ніс тонкий, довгий, очі великі, темні, брови тонкі. Одягнутий в світлі царські шати. Права рука опущена та простягнута вперед, зображення лівої руки не збереглося. Навколо Спасителя – золотиста мандорла у вигляді сяючих променів, по краях оздоблена вишуканим рослинним декором. Обабіч Христа, дещо нижче, профільні зображення пророків, одягнутих в синьо – зелені шати. По праву руку Спасителя стоїть, склавши хрестоподібно руки на грудях, пророк Ілля з чорним волоссям, бородою та вусами. По ліву руку - сивочолий пророк Моісей з скрижалями в руках. Ікона має значні пошкодження: відсутня нижня частина зображення, великі вилущення грунту та фарбового шару по центру (постать Христа) та справа внизу (постать Моісея), отвори від цвяхів у верхній половині ікони, пошкодження шашелем.

Ікона «Розп’яття Ісуса Христа»

Зображення хрестних страждань та розп’яття Ісуса Христа дуже поширене у християнстві, і, власне, саме Розп’яття стало звичним символом християнської віри. Основи іконографії Розп’яття знаходимо у Євангеліях та давній християнській літературі (апокрифах).

Зазвичай, в даній іконографії зображують два різночасові моменти: коли Христос був ще живий та коли Христос вже помер. Кожний момент зображується при допомозі очей – відкритих чи закритих.

Перше зображення Розп’яття датують ІІІ ст., але поширення це зображення набуває у V ст., що пов’язане з припиненням використання відповідного виду страти, яка в античному світі вважалася не лише найбільш болісною і тривалою, але і ганебною, якою карали найгірших злочинців (за тогочасних реалій проповідь про розп’ятого Христа не сприймалася язичниками).

Спочатку зображення хрестних страждань втілювалося через символічні образи (наприклад, зображення Авраама, що приносить в жертву Богу Ісаака), а перші зображення Розп’яття не передавали фізичних страждань (про страждання нагадували лише пробиті цвяхами ноги та руки і кров, що тече з ран).

В ХІІ – ХІІІ ст.ст. відбувається поступове формування західної та східної іконографії Розп’яття, які пов’язані як із Євангелієм, так і з давньою традиційною алегоричною символікою та включають такі елементи:

1) Зображення тернового вінця.

2) Зображення Голгофи у вигляді скелі та зображення Єрусалима у вигляді стіни, фортеці чи будівлі.

3) Зображення воїнів, що розподіляють одяг Христа.

4) Зображення на хресті таблички з написом.

5) Зображення двох розбійників, іноді вони прибиті цвяхами, іноді прив’язані. В середньовічних зображеннях від розбійників відлітають душі у вигляді немовлят: світлу приймає янгол, а темну – диявол.

6) На стародавніх зо Розп’яттях Христа зображують живим. Пізніше з’являються зображення Христа з благаючим поглядом, зверненим до неба або зі схиленою (зазвичай направо) головою. Зображення Христа трансформувалося з часом та дещо різниться у східній та західній традиціях. На східних зображеннях Ісус з бородою, на західних – іноді без бороди. І на Сході, і на Заході навколо голови Христа зображують німб. На давніх зображеннях Розп’яття тіло Христа зображене прямо, що підкреслює безпристрасну Божественну природу Ісуса. В Х – ХІІ ст. у Візантії з’являються зображення страждаючого тіла Ісуса на хресті, але найбільша емоційність таких зображень притаманна саме західноєвропейській традиції. На стародавніх Розп’яттях Христос зображений і в пов’язці, і в довгому одязі, а з ХІ ст. домінуючим стає зображення Ісуса в пов’язці.

7) На деяких Розп’яттях зображують незвичайні явища, що відбулися в момент смерті Христа, а саме: воскресіння мертвих, храм з розірваною завісою, сонце та місяць, що символізують сонячне затемнення.

8) Зображення біля Розп’яття Богородиці та учнів Христа, а також людей, що лаяли Христа.

9) Зображення воїнів, що пропонують Христу пиття або зображення Лонгіна, що проштрикує списом ребра Христа (зазвичай з правого боку).

10) Серед алегоричних зображень на іконах даного типу іноді зустрічається зображення Церкви та синагоги у вигляді двох жінок, одна з яких наближається, а інша – віддаляється від хреста. Жінка, що символізує Церкву, іноді збирає в чашу кров з пробитого підребер’я Христа.

11) Зображення янголів поряд з Христом, що підкреслює Його Божество.

14) В ХV – ХVІ століттях на іконах даного сюжету починають зображувати оруддя страстей.

Іконографія Розп’яття досить складна та покликана розкрити глибокий філософський зміст хресних страждань та Воскресіння Христа. Вона поєднує в собі одночасно і реалізм, і символізм. Адже сприйняття страждань Христа як реальних вимагає і реалістичного зображення цих страждань. А символічність зображення основана на знанні про Воскресіння та позбавлена трагізму: смерть трансформується в життя, муки – в блаженство, а скорбота – в радість. Розуміння страждань Христа як страждань рятівних, які ведуть до Воскресіння, є характерним для традиції християнства.

Ікона «Розп’яття»

ЧНІКЗ НД - 797, невідомий автор, орієнтовно ХVІІІ ст., дерево, олійні фарби, золочення; 74,2 х 38,5 см, передана з фондів Чигиринського краєзнавчого музею. Зображення виконане на темно-зеленому тлі, в центрі його - Розп’яття. Зображення коричневого латинської форми хреста дещо спрощене, не має ні підніжки, ні додаткових поперечин, вгорі – біла табличка з написом «І Н / Ц І» (Ісус Назорей, Цар Іудейський). На хресті - болісно вигнуте у стражданнях тіло Ісуса, голова схилена вліво, руки та ноги прибиті до хреста чотирма цвяхами. Зображення обличчя Христа втрачене (вилущення шару фарби та ґрунту), темне довге волосся хвилями спадає на плечі, над головою золотий променистий німб, з одягу лише біла пов’язка. З лівого підребер’я Спасителя струменить кров.

Справа від Розп’яття стоїть Іоанн Богослов. Це юнак з темним волоссям та круглим золотистим німбом над головою, одягнений в зелений хітон та червоний гіматій, на ногах – сандалії, руки в жесті моління складені на рівні грудей. Над головою святого напис, виконаний жовтою фарбою «Стый Іwаннъ Бгословъ» (з титлами).

В лівій частині ікони зображені Діва Марія та Марія Магдалина. На першому плані зображено Богородицю, її обличчя та постать виражають невтішну скорботу. Вона вдягнута в пурпурну туніку та темно-зелений мафорій, у розпачі зімкнуті кисті рук, над головою круглий золотистий німб та напис жовтою фарбою, майже стертий, ймовірно «ΜΗΡ ΘΥ або ΜΡ ΘΥ.» (скорочене від грецького «Матір Божа»).

За Дівою Марією частково видніється скорботна постать Марії Магдалини. Це молода жінка у червоній туніці та темно-зеленому покривалі з піднятою розкритою долонею вгору правою рукою, над її головою золотистий німб у вигляді променистої зірки, вписаної у еліпс, та напис жовтою фарбою (нечіткий) «Св Маріа Магдалн» (з титлами).

В цілому для даної ікони характерним є спрощення сюжету, що проявилося у відсутності ряду характерних для ікон «Розп’яття» художніх елементів та відступі від дотримання канонічних вимог у кольоровій гамі зображеня одягу. Не виключено, що автор навмисне надає перевагу червоному і темно-зеленому кольорам, таким чином підкреслюючи жертвенність та трагізм зображеного сюжету. Верхня частина ікони оздоблена декоративним фігурним виступом, характерним для ікон, що виготовлялися для іконостасу.

Ікона відреставрована, але має наслідки значних пошкоджень: втрату фрагментів зображення в місцях великих вертикальних вилущень шару ґрунту та фарби по всій площині ікони; пошкодження шашелем..

Тему хрестних страждань Ісуса Христа розкриває ще одна ікона з фондової збірки заповідника.

Ікона «Ісус у терновому вінці»

ЧНІКЗ НД - 801, невідомий автор, кін. ХІХ - поч. ХХ ст. ст., дерево, олійні фарби, золочення, 38 х 28 см, передана з фондів Чигиринського краєзнавчого музею. Ікона відноситься до «страстних» ікон (ікон страстного циклу), які розповідають про страждання та розп’яття Христа і, ймовірно, є центральним фрагментом ікони «Бичування Христа». Зображення виконане на коричнево-жовтому тлі. Ісус Христос зображений в центрі, обличчям до глядача, в повний зріст. Це чоловік середнього віку, з довгим каштановим волоссям, що спадає на плечі, такого ж кольору невеликою борідкою та вусами, обличчя овальне, ніс тонкий, довгий, очі великі, темні, брови тонкі. Ісус одягнутий в червоні шати та босоніж, на Його голові терновий вінець, що є символом жертовності. Руки Христа скручені мотузкою та прив’язані до масивної кам’яної колони.

Ікона відреставрована, має незначні пошкодження шашелем.

Таким чином, на сьогоднішній день у фондовій збірці заповідника сформувалася та з часом буде поповнюватися цікава та самобутня колекція ікон Чигиринщини, яка включає в себе різнопланові зразки іконографії Ісуса Христа.

 

Авторські права захищені. При копіюванні матеріалу обов’язкове гіперпосилання на сайт!