Ви тут: Головна Охорона культурної спадщини: Пам'яткоохоронні заходи Археологічні розкопки в Чигирині
  • Increase font size
  • Default font size
  • Decrease font size

bogdan

Археологічні розкопки в Чигирині

e-mail Друк

АРХЕОЛОГІЧНІ РОЗКОПКИ НА МІСЦІ РЕЗИДЕНЦІЇ Б.ХМЕЛЬНИЦЬКОГО У ЧИГИРИНІ


2005-2006 рр. експедицією Археологічної інспекції Черкаської облдержадміністрації проводилися науково-дослідні археологічні розкопки в центральній частині м. Чигирина. Їх метою було виявлення і подальше дослідження залишків резиденції і військової канцелярії гетьмана Богдана Хмельницького у зв’язку з будівництвом історико-культурного комплексу «Резиденція Богдана Хмельницького у м. Чигирині». Розкопки входили до комплексу робіт по втіленню державної програми «Золота підкова Черкащини» по збереженню історичної забудови міст та об’єктів історико-культурної спадщини.

Археологічні дослідження на території Чигирина проводилися вже давно, проте будь-яких об’єктів, які б можна було ототожнити з залишками гетьманської резиденції, виявлено не було. Відомості про існування комплексу цих споруд збереглися лише у згадках іноземних послів і мандрівників того часу. З зображень Чигирина XVII ст. до нас дійшли лише креслення Чигиринської фортеці військового інженера-фортифікатора Патрика Гордона та малюнок з літопису Самійла Величка, на якому зображено облогу міста турецькими військами у 1677 році.

 

Фрагмент плану чигиринського замку військового інженера П.Гордона (1678р.) з показом комплексу споруд у Нижньому місті.

При виборі ділянки для майбутніх пошуків резиденції Б. Хмельницького експедиція Археологічної інспекції керувалася історико-архітектурними дослідженнями, які були проведені Т. Бажановою, С. Кілессом, Г. Логвиним. Вони зводяться до того, що гетьманська резиденція знаходилася біля підніжжя Замкової гори, на території Нижнього міста, між Успенською церквою та церквою Св. Апостолів Петра і Павла. Зараз це територія сучасного скверу перед приміщенням музейно-адміністративного комплексу Національного історико-культурного заповідника «Чигирин» – між музеєм Б. Хмельницького та вул. Гетьманською.

Облога Чигирина турками у 1678 р. - прорис малюнку з літопису Самійла Величка

Загалом було досліджено територію площею понад 0,6 га. Добою пізнього середньовіччя (сер XVII – поч. XVIIІ ст.) датуються чотири житла, кілька господарчих споруд та ям, а також шість поховань. Ще одне виявлене житло датується кін. XVIIІ – поч. ХІХ ст.

Пізньосередньовічні житла знаходилися у один ряд паралельно до річки. Можливо, це була давня вулиця, яка з’єднувала церкви: Успенську і Св. Петра і Павла. Три житла представлені невеликими прямокутними напівземлянками, або підвальними частини споруд з облицьованими деревом стінами. У двох з них виявлено залишки печей.

Залишки печі у житлі-напівземлянці, сер. XVII ст.

Від решти значно відрізнялося житло 2. Воно являло собою залишки великого підвалу, облицьованого зсередини мурованою кладку із місцевого пісковику та кварцу, який добували тут же на горі. Кладка досить щільна з використанням колотого каменю різного розміру (від 0,1 до 0,5 м). Кам’яні брили викладені горизонтально, іноді «у замок», щілини закладені щебенем. У якості будівельного розчину використано рідку глину з додаванням піску. Шаром цього ж розчину були обмазані стіни кладки зсередини. Внутрішні розміри споруди 6,25 х 4,5 м, глибина підлоги від рівня сучасної поверхні 3,05 м, товщина кладки 0,8-1 м.

Мурований підвал житла 2 ("Військової канцелярії), сер. - 3-я чв. XVII ст.

У північному кутку західної стінки виявлено залишки входу зі склепінчастим зводом до льоху №1, який мав вигляд довгого горизонтального ходу, викопаного у материковому піску; його довжина 5,5, а ширина 2,5 м. По центру південної стіни підвалу досліджено вхід до іншого льоху. Він також мав склепінчастий звід, викладений з радіально підігнаних плит, що частково просів. По обидва боки від входу рельєфно виділені одвірки. Льох №2 розташовувався вздовж зовнішнього боку стіни і через можливість її руйнування не досліджувався. Підлога підвалу рівна, лише простежено пониження навпроти входу до льоху №2 та під північною стінкою знаходилася підпрямокутна яма розміром 1,5 х 2 м, глибиною близько 1 м. Частково збереглося кам’яне облицювання підлоги з плоских плиток та щільно підігнаного вертикально поставленого щебеню. Під східною та західною стінкою виявлено ями від стовпів. Один з них був вмурований на всю висоту у стіну. По центру долівки підвалу помітні сліди сильного перепалу, який напевне утворився внаслідок обвалу печі з верхнього рівня.

У заповненні виявлені рештки просівшого згорілого дерев’яного перекриття, що одночасно слугувало долівкою для жилого поверху. Сліди сильної дії вогню помітні і на кам’яних стінах. Із заповнення погребу походять кілька фрагментів великих «пальчастих» цеглин, характерних для XVII ст. У всіх пізньосередньовічних об’єктах знайдено велику кількість археологічного матеріалу. Серед нього значно переважають вироби з кераміки, які представлені фрагментами кружального посуду та пічних кахлів.

Керамічний глечик, XVII ст.

Кухонний посуд представлений тонкостінними горщиками з прямим раструбоподібним вінчиком та яйцеподібним тулубом. Краї вінчиків іноді прикрашені пальцевими вдавленнями або насічками. Більшість посудин мають пласку маленьку ручку у верхній частині. Горщики з сірою «мореною» поверхнею орнаментовані заглибленим орнаментом на шийці та плечиках у вигляді горизонтальних борозен, зигзагу, відбитків штампу. Решта горщиків мають теракотовий колір поверхні. Шийка та плічки орнаментовані мальованим орнаментом («опискою») у вигляді рядів горизонтальних смуг, хвиль, кривуль. Такі горщики у кількох випадках зсередини вкриті поливою зеленого або коричневого кольору. Також до кухонного посуду відносяться макітри, сковорідки з тулійкою та покришки. Столовий посуд репрезентовано мисками та тарілками з мальованим або штампованим орнаментом у поєднанні з зеленою поливою. Придонна частина більшості мисок та тарілок мають характерне гранчасте оформлення, яке здійснене шляхом зрізування сегментів денця. Ще до столового посуду відносяться циліндричні келихи та кухлі, а також чарки на ніжці.

Полив`яна таріль, поч. XVIII ст.

Пічні коробчасті кахлі представлені трьома типами: прості (стінні), карнизні та «коронки». Поверхня більшості з них має сліди побілки, іноді вкрита зеленою поливою. Карнизні кахлі мали фігурно вигнуту лицеву пластину, стінні – пласку прямокутну пластину розміром від 21 х 20 до 29 х 26 см. Лицьові пластини прикрашені шляхом штамповки у дерев’яних чи керамічних формах, румпа ліпна висотою 7-8,5 см. На кахлях переважає рослинно-геометричний орнамент, виконаний у техніці високого рельєфу. Принцип орнаментації більшість з них «килимовий», коли орнамент виходить за межі однієї кахлі і, разом з іншими такими ж, утворює єдину композицію, підпорядковану єдиній схемі: косій або прямій сітці. Лише деякі кахлі по периметру мають одноступінчасту рамку. Основні елементи геометричного орнаменту – коло, напівкола, ромби, трикутники. Рослинний орнамент складається зі стилізованих квіток та завитих пагонів, виконаних у стилі українського бароко. Часто використовувалися такі символи, як «зірка», «хрест» та «серце». Особливий інтерес викликає серія кахлів, знайдена лише у кам’яному підвалі житла 2. Вони прикрашені рослинним орнаментом у вигляді стилізованого «серця», у нижній частині якого розміщено монограму з п’яти літер. Вони розташовані в два ряди у шаховому порядку: верхній ряд – І, W, Л; нижній – К, Х.

Пічна кахля з монограмою, сер. XVII ст.

Поодинокими є кахлі з сюжетним орнаментом. Серед них кахлі із зображенням геральдичного двоголового орла, обидві голови якого увінчані королівськими коронами (серія таких кахлів була знайдена під час дослідження кам’яного підвалу та одного житла-напівземлянки). Голови направлені у різні боки, дзьоби розкриті з висунутими язиками, крила опущені донизу, хвіст розпушений, лапи з кігтями розставлені по сторонам. Прототипом для зображення на чигиринських кахлях є орел з герба Московського царства кінця XVI – початку XVII ст. Збігаються найдрібніші деталі: обриси голів, корон, оперення, форма крил, хвоста та лап. Лише зображення православного хреста між головами замінено на потроєний рослинний пагін з листочками, а на грудях замість щита з зображенням Св. Георгія Побідоносця – невеличкий щит у вигляді серця.

Пічна кахля з геральдичним зображенням, та його прототип - герб Московського царства кін. XVI - сер. XVII ст.

У житлі початку XVIІI ст. знайдено кахлі з зображенням «Вазона з квітами» та «Вершника з корогвою».

Пічні кахлі з сюжетним та рослинним орнаментами, поч. XVIII ст.

Серед інших виробів з кераміки – типові для пізнього середньовіччя керамічні люльки для паління, переважно турецького виробництва. Вони сіро- та жовтоглиняні, зовнішня поверхня прикрашена рельєфним або штампованим орнаментом.

Керамічні люльки для паління, сер. XVII - поч. XVIII ст.

Значною кількістю фрагментів репрезентовані вироби з гутного скла. Переважають фрагменти посуду (штофи, карафки, чарки та кухлі з ручкою), а також фрагменти віконниць – круглого віконного скла. У заповненні підвалу житла 2 знайдено цілу пляшку-«плесканку».

Посуд з гутного скла, сер. XVII - поч. XVIII ст.

Інші знахідки представлені двозубою залізною виделкою з роговою ручкою, роговим гребінцем, орнаментованою накладкою з того ж матеріалу, рушничним кременем та невеличким петельчастим ґудзиком з річної мушлі.

Залізна виделка з роговою ручкою, сер. XVII ст.

Роговий гребінець, сер. XVII ст.

Орнаментована накладка з рогу, сер. XVII ст.

Один предмет, виготовлений з кістки, ідентифікується як лійочка від порохівниці. Із одного житла походять залишки шкіряного взуття – частина передньої частини чобота. Також іноді траплялися залізні підковки до чобіт.

Рогова лійочка від порохівниці, сер. XVII ст.

Залишки шкіряного чобота, сер. XVII ст.

У житлі початку XVIII ст. знайдено маленьку срібну пряжечку.

Срібна пряжка, поч. XVIIІ ст.

В заповненні підвалу житла 2 знайдено важливий для датування матеріал – півтора десятка срібних і мідних монет (шостак, трояк, півтораки, соліди, боратинки), які належать Речі Посполитій та Шведському королівству. Така концентрація нумізматичних знахідок, можливо пов’язана з тим, що до підвалу під час пожежі та обвалу перекриття міг потрапити гаманець з грошима. Найбільш рання з монет датується 1622 р., а найпізніша – 60-ми рр. XVII ст. Таким чином, за монетними знахідками хронологічні рамки об’єкту можна визначити, як середина – 3-я чверть XVII ст.

Срібна монета шестак, Річ Посполита, XVII ст.

Білонова монета солід, Швеція, XVII ст.

Мідна монета "боратинка", Річ Посполита, XVII ст.

Головним результатом дворічних робіт експедиції стало виявлення споруди з кам’яним підвалом, датованої серединою – 3-ю чвертю XVII ст. (житло 2), яка співпадає з локалізацією гетьманської резиденції на основі архівних та історико-архітектурних досліджень. Навряд чи це є залишки самої резиденції, зважаючи на її досить скромні розміри. Вірогідніше за все вона могла входити до комплексу споруд гетьманської резиденції і могла слугувати військовою канцелярією. На користь останнього свідчать виявлені тут кахлі з монограмою. Хоча повністю зрозуміти зміст монограми не вдалося, найбільш прийнятним на сьогодні розшифруванням сполучення перших літер «ІW» нам здається «Iwan Wigowsky». Це означає, що дана споруда могла бути пов’язана з Іваном Виговським, який з 1649 р. був писарем при гетьманові Б.Хмельницькому, а згодом і генеральним писарем, що завідував військовою канцелярією. Після смерті Хмельницького два роки (1657-59) І.Виговський був гетьманом. Таким чином, логічніше ідентифікувати дану споруду саме з залишками військової канцелярії Б.Хмельницького. Сам підвал скоріше справляє враження похмурого підземелля для тортур, а не звичайного господарського приміщення. Залишки ж самої резиденції, напевне, слід шукати поруч, а саме в північно-східній частині скверу, на якій дослідження ще не проводились.

В історичних джерелах 1670-х рр. гетьманська резиденція у Чигирині вже не згадується. Очевидно, що за часів Руїни вона вже втратила свої адміністративно-політичні функції і споруди були переобладнані для інших цілей. Остаточне ж руйнування їх з впевненістю можна пов’язати із облогою та розоренням Чигирина турками у 1678 р.

Гарматні ядра та осколки бомб, XVII ст.

Бойова сокира-чекан, XVII ст.

По закінченню розкопок на місці ймовірного розташування гетьманської резиденції була здійснена консервація об’єкту «Військової канцелярії» для можливості її музеєфікації у майбутньому. Разом з дослідженими раніше руїнами церкви Св. Петра і Павла, цей об’єкт планується залучити до запроектованого історико-культурного комплексу «Резиденція Богдана Хмельницького у м. Чигирині».

Д.П.Куштан

Посилання: http://www.arheolog-ck.ru/?p=207

 

 

 

Авторські права захищені. При копіюванні матеріалу обов’язкове гіперпосилання на сайт!