Ви тут: Головна
  • Increase font size
  • Default font size
  • Decrease font size

bogdan

Довідка про місто

e-mail Друк

ІСТОРІЯ МІСТА

Чигирин – районний центр Черкаської області з населенням 9,1 тис. жителів (на 1.01.2017 року).

Археологічні дослідження свідчать, що стародавні поселення людей на території міста існували ще в період бронзового віку. В ХІ-ХІІІ ст. тут було чимале давньоруське поселення.

В письмових джерелах Чигирин вперше згадується на початку XVI ст., як укріплений козацький зимівник з невеликою фортецею, який входив до складу Черкаського староства. У 1532 році польський король віддав цю фортецю черкаському старості Остапу Дашкевичу. В 1589 році за універсалом польського короля Сигізмунда ІІІ землі Чигиринщини були передані черкаському старості Олександру Вишневецькому. В 1592 р. місто отримало Магдебурзьке право. Населення Чигирина брало активну участь у селянсько-козацьких повстаннях кінця XVI- І половини XVII ст. З 1625 р. він став полковим містом.

 

З початком національно-визвольної війни середини XVIІ століття Чигирин став резиденцією гетьмана Богдана Хмельницького, адміністративно-політичним центром, столицею України. Тут зосереджувались вищі органи влади і державного управління, судові, військові, адміністративні, фінансові. В місті знаходився уряд, який був дорадчим органом гетьмана. В Чигирині збирались старшинські ради для вирішення нагальних справ, на які з’їжджалися полковники з усієї України. Тут же діяла генеральна військова канцелярія. У козацькій столиці існував державний архів, де зберігалися документи дипломатичного характеру, листи, грамоти, універсали. З Чигирина за життя Богдана Хмельницького видано близько 300 універсалів, деякі з них за підписом "дан з города стольного Чигирина". В резиденції гетьмана зберігалась скарбниця української держави.

У середині XVIІ ст. у Чигирині творилась європейська політика. Сюди прибували посольства багатьох країн, щоб налагодити стосунки з новою державою. В гетьманській резиденції перебували посли Речі Посполитої, Московського царства, Австрії, Венеції, Швеції, Туреччини, Кримського ханства, Молдавії, Волощини, Трансільванії.

Місто не втрачало ролі гетьманської столиці до 1676 року. За цей період тут гетьманували Іван Виговський, Юрій Хмельницький, Павло Тетеря, Петро Дорошенко. За часів останнього місто стало не тільки політичним, а й релігійним центром України: сюди переїхав митрополит української православної церкви Йосип Нелюбович-Тукальський

Занепад Чигирина почався після його руйнування в роки Чигиринських походів 1677 і 1678 років. За умовами Вічного миру (1686 рік) між Польщею та Росією він став пусткою, "нічийною" територією. У XVIІІ столітті Чигиринщиною володіли польські магнати Яблоновські. З 1793 року місто увійшло до складу Російської імперії. З 1797 року воно стало повітовим центром Київської губернії.

У І половині XVIII ст. тут діяли гайдамацькі загони.

В 1843 та 1845 рр. в Чигирині побував Т.Г.Шевченко у складі Київської Археографічної комісії, метою якої було вивчення пам’яток Подніпров”я. На той час місто було повітовим центром Київської губернії. Про великий інтерес поета до козацького краю свідчить назва 2-го збірника віршів Т.Шевченка “Чигиринський Кобзар”. Історії Чигирина, зокрема, присвячено твори: “Чигирине, Чигирине” (1844 р.), “Заступила чорна хмара” (1848 р.), “У неділеньку святую” (1848 р.), “Хустина” (1847 р.), “Розрита могила” (1843 р.), “Княжна” (1843 р.), “Гайдамаки” (1841 р.); малюнки та офорти: “Дари в Чигирині” (1844 р.), “Смерть Б.Хмельницького” (1836 р.), “Чигиринський дівочий монастир” (1845 р.), “Чигирин з Суботівського шляху” (1845 р.) В пам’ять про Т.Г.Шевченка та з нагоди 140-річчя від дня його народження в 1953 р. територію колишньої Казанської соборної площі в Чигирині перейменовано в парк ім..Т.Г.Шевченка, де в 1954 р. встановлено пам’ятник видатному поету. Біля підніжжя Замкової гори в центрі міста облаштовано кам’яну стелу на честь перебування Т.Г.Шевченка (поновлено в 1992 р., архітектор Ю.Соміков).

Поступово знищувалась пам'ять про часи слави і могутності української держави. Проте, в критичні моменти історії доля знову відроджувала дух свободи пов'язаний з Чигирином. Так, виступи селян у боротьбі за землю в другій половині ХІХ століття увійшли в історію під назвою "Чигиринська змова".

Під час революційних подій 1917 року в Чигирині відбувся перший Всеукраїнський з’їзд Вільного козацтва за участю 2000 делегатів, які запропонували Українській Центральній Раді оголосити "саму широку автономію України". На з'їзді було обрано Генеральну раду на чолі з генералом Павлом Скоропадським.

В радянські часи історія Чигирина замовчувалась. І тільки в роки здобуття Україною незалежності до першої козацької столиці посилилась увага політиків, урядовців, громадських діячів.

З метою охорони, збереження та відродження пам'яток славетного міста в 1989 р. був створений Національний історико-культурний заповідник "Чигирин", окрасою якого став музей Богдана Хмельницького. Урядом України було затверджено чотири постанови, що сприяли розвитку регіону. Згідно них відбудовано частину Чигиринської фортеці – бастіон Дорошенка, церкву святих Первоверховних апостолів Петра і Павла, відтворюється резиденція гетьмана Богдана Хмельницького, реставрується церква святого Іллі в селі Суботів – усипальниця гетьмана, ведеться будівництво готельного комплексу "Посольська вулиця".

Сьогодні Чигирин – невелике провінційне місто. Його визначні пам’ятки репрезентують багату історію i самобутню культуру регіону, привертаючи постійну увагу вітчизняних та іноземних туристів.

Дізнатися більше про Чигиринщину вам пропонують 5 музеїв, які входять до складу НІКЗ "Чигирин": Богдана Хмельницького і археологічний – в м.Чигирин, історичний – в с.Суботів, краєзнавчий – у с.Медведівка, етнографічний – у с.Стецівка.

 

Авторські права захищені. При копіюванні матеріалу обов’язкове гіперпосилання на сайт!