Ви тут: Головна
  • Increase font size
  • Default font size
  • Decrease font size

bogdan

Колекція прасок кінця ХІХ – І половини ХХ століть

e-mail Друк

У фондовій колекції НІКЗ «Чигирин» зберігається 42 праски.

Збірка формувалася з фонду Чигиринського краєзнавчого музею, Стецівського краєзнавчого музею, шляхом збору працівниками заповідника під час етнографічних експедицій. Частина з них подарована жителями району. В колекції представлені праски з м.Чигирина та сіл чигиринського району: с.Галаганівки, с.Головківки, с.Стецівки, с.Медведівки, с.Івківці, с.Мельники, с.Вершаць, с.Ружичево, х.Буди, с.Погорільці. Датуються праски кінцем ХІХ – І половиною ХХ століть. Виготовлені з чавуну методом лиття в заводських умовах (чавуноливарні артілі).


Аналізуючи фондову колекцію можна зробити певні узагальнення: за способом нагрівання праски вугільні та нагрівальні – цільнолиті.

У вугільні праски совком або щипцями засипалося розжарене вугілля. Господиня закривала праску на клямку і енергійно махала рукою, щоб в отвори попадало повітря для швидкого розжарення вугілля. Інколи вугільні жаринки випадали та псували тканину, тож згодом стали майструвати праски з трубкою. Вугільна праска складається з металевого литого корпусу, підошви, кришки, клямки для закривання, ручки. Між корпусом та підошвою з обох боків для доступу повітря розміщені круглі або ж напівсферичні отвори. Кришка виготовлялась таким чином, що мала по боках по кілька зубців для покращення тяги. Закривалась вона за допомогою клямки, яка для зручності мала кульку. Ручки в основі металеві, поверх - дерев’яні.

Праски з «димарем» - трубкою мають цільнолитий корпус, з тильної сторони отвір – «піддувало», кришку, трубку - «димар», ручку.

Цільнолиті праски нагрівалися на плиті, печі (близько години), а потім використовувались для прасування. Такі праски в СРСР використовувалися ще в 60р.р. ХХ століття, так як у деякі регіони не було проведено струму. Даний тип прасок складається з суцільнолитого корпусу, до якого кріпиться металева ручка.

При виготовленні прасок дотримувалась певна трикутноподібна форма із загостреним носиком. У розмірах зберігалося певне співвідношення довжини до ширини як 2:1. З плином часу відбувалося удосконалення форми, зменшувалися розміри та вага, прасування ставало більш якісним та зручним. Праски оздоблювалися орнаментами, фігурними ручками та різними декорованими деталями.

В даній колекції на кількох прасках зазначені цифрові відтиски та клейма заводів-виробників:

- ІП-406. «ГПК Кр Рог» (ГорПромКомбинат, 1946-1954р.р.);

- ІП-867. «8»;

- ІП-990. «V4Λ3»;

- ІП-50. «7».

Цікавим є оздоблення заслінки на піддувалі праски ІП-4125 – рельєфне зображення чоловічої голови з чітко вираженими очима, носом, губами, пишним волоссям на голові та густою бородою. Затертий виступаючий ніс, свідчить, що саме завдяки йому закривалося і відкривалося піддувало (в народі дане зображення прозване «Лев Толстой».

На заслінці праски ІП-1757 розміщене зображення царської корони Російської імперії, а на прасці ІП-158 – зображення голови лева.

Кілька поколінь в родині користувалися однією праскою, передавали в спадок як цінну річ та символ достатку. Інколи вони використовувалися і як предмет для лущіння горіхів, і як важіль на вагах, і навіть як мишоловка.

Старший науковий співробітник відділу науково-фондової роботи Зелена О.М.

 
MBPCMBPC

Авторські права захищені. При копіюванні матеріалу обов’язкове гіперпосилання на сайт!