Ви тут: Головна
  • Increase font size
  • Default font size
  • Decrease font size

bogdan

Колекція традиційних українських сорочок в фондовій збірці НІКЗ "Чигирин"

e-mail Друк

В фондовій колекції НІКЗ «Чигирин» нараховується більше двохсот вишитих сорочок. Збірка формувалася з фонду Чигиринського краєзнавчого музею, Стецівського краєзнавчого музею, шляхом збору працівниками заповідника під час етнографічних експедицій. Частина з них подарована жителями району. Поповнення відбувається також шляхом закупки.

В колекції представлені сорочки з м.Чигирина та сіл Чигиринського району. Датуються сорочки кінцем ХІХ – ІІ половиною ХХ століття. Основну групу колекції становлять вишиті жіночі сорочки. Для пошиву використано лляне та конопляне полотно фабричного та домотканого виробництва. Для оздоблення вишивкою використовували заполоч, лляні та вовняні нитки, муліне.

Аналізуючи фондову колекцію можна зробити певні узагальнення: за типами сорочок представлені: «додільна» сорочка (довга сорочка до долу, яка шиється з одного шматка полотна); сорочка «з підтичкою» (верхня частина шиється з тонкого фабричного полотна, а нижня з домотканого).

Сорочки до спідниці шиються трохи коротші, щоб з-під плахти чи запаски визирав вишитий «поділ». За типами крою сорочки з «уставками» та без «уставок», зшиті з «кокеткою».


Сорочки без «уставок» мають суцільні рукава, зшиті паралельно до станка сорочки «по основі». Верхній край рукава призбируються із станком, утворюючи шийний викот. Між станком і рукавом вставляли квадратний шматок полотна – ластку, щоб зручно підіймати руки.

Сорочки «з уставками» має вставлене полик-плічко, що з’єднує передню і задню частину сорочки та призбирується коло шиї разом із станком. Рукава вшиваються під прямим кутом до станка «по підтканню», з’єднанується з уставками дрібними складками, зібраними в кілька рядків - «пухлики». Це стягувальна техніка застосовується при з’єднанні «уставки» з рукавом, а також при оздобленні низу рукава і краю горловини. Вишивка, зазвичай, кладеться на уставку, рукав і поділ.

Сорочка з «кокеткою» з’явилася в середині ХХ століття, під впливом міської моди. Кокетка викроюється на ширину спинки, до неї пришиваються переднє та заднє полотнище. Ці сорочки мають короткі або ¾ рукава.

Чоловічі сорочки за кроєм двох типів: тунікоподібні та «чумачка». Тунікоподібна сорочка викроювалась із широкого полотно, перегнутого вдвоє, на якому робили отвір для шиї та пазухи. До перегнутого станка пришивали рукава. В деяких сорочках рукав призбирався до манжету. Комір – «стійка» або відкладний. Розріз пазухи посередині, оздоблений вишивкою або нашитою манішкою. Залежно від ширини манішки зміщувався вліво і розріз пазухи. Всі сорочки з манішкою зі стоячим комірцем.


Сорочка «чумачка» кроїлася з перегнутого шматка полотна, до якого з обох боків додавалися чотирикутні «бочки́». Їх пришивали разом із рукавами до станка, не додаючи ластки. Шви, зазвичай, були декоративні, виріз для шиї обводився обшивкою. Доволі широкою вишивкою оздоблювали пазуху та манжет рукава. Залежно від ширини манішки зміщувався ліворуч і розріз пазухи. Всі сорочки з манішкою із стоячим комірцем.

Відмінною ознакою регіональних сорочок є, так звана, Наддніпрянська вишивка. Техніка переважає хрест, а також використовується лічильна гладь настилування, виколювання, вирізування, мережка. Вишивка виконана червоними, чорними, синіми, жовтими нитками. При оздобленні чоловічих сорочок, крім червоних-чорних, використані нитки інших кольорів та відтінків. Вишивка розміщувалася на грудях, плечах, комірці, рукавах, подолі. В давні часи орнамент мав не тільки естетичну функцію, але і обрядову, магічну, чим і можна пояснити розміщення візерунків на певних частинах сорочки. Кожна вишита сорочка з колекції має свою неповторну композицію. При оздобленні жіночих сорочок найчастіше використовується рослинний орнамент. Орнаментальна композиція вишивки рукава складається з двох частин: орнаментація «уставки» (полика) і основної частини рукава. Якщо ж рукав суцільний, то вишивка часто імітувала уставку. На «уставках» узор розташовувався поперек рукава у вигляді ширшої чи вужчої смуги. На основній частині рукава узори розміщувалися кількома поздовжніми рядами або компонувалися в шаховому порядку. Улюблені мотиви: троянда, полуниця, виноград. Трапляються зображення лілій та інших багатопелюсткових квітів. Троянди поєднуються у букетики або використано мотив «вазону». Маленькі квіточки, листочки, пуп’янки, вусики винограду, галузки вміло поєднані у вишитих композиціях. Певною мірою слід відзначити спів співпадання композиції в рушниковій вишивці та вишивці жіночих сорочок. На деяких сорочках включені у вишитій композиції птахи, метелики.


Горловина, стійка-комірець, призібрані та оздоблені вузькою обшивкою з використанням лінійного орнаменту. По аналогії підшивали та оздоблювали рукава . На деяких сорочках використовували техніку зубцювання. При оформленні розрізу пазухи вишивали вузьку планку з лінійним рослинним орнаментом. Частіше це якийсь один із елементів загальної композиції.

Поділ сорочок оздоблювали вишивкою різних технік та мережкою: від вузенького одинарного прутика до широкого мережива до 8 см. При цьому використовували білі, червоні, чорні, жовті, зелені, сині нитки. При оздобленні більшості сорочок використано техніку вирізування з лиштвою.

У фондовій колекції є кілька досить вишуканих жіночих сорочок, на яких вишивка виконана біллю (або білою гладдю. Тонка робота, поєднання різних вишивальних технік – лиштви, вирізування, виколювання, штапівки, мережок – створюють неповторну красу. Монохромний стилізований рослинний орнамент органічно поєднаний з архаїчним геометричним.

Жіночі сорочки, з кокеткою, оздоблені по периметру кокетки вузьким лінійним рослинним орнаментом, аналогічно оздоблювали і поділ. На деяких сорочках елементи вишивки відмінні, на розрізі горловини виконано декоративну обметку.

На чоловічих сорочках вишивка, як правило, розміщена на комірі, пазусі, по низу рукавів. Швів, якими вишиті сорочки кілька: хрестик, заволікання, настилування, набивування, мережка. В порівнянні з жіночими сорочками, вишивки на чоловічих сорочках значно менше, і вона не такі розкішна. Але вирізняються технікою виконання швів та оригінальністю поєднання кольорів і елементів орнаменту.

На сорочках середини ХХ століття характерна вишивка розрізу пазухи по обидві сторони орнаментальними смугами різної ширини від 2 до 8 сантиметрів. Використовувалися при цьому нитки різних кольорів та відтінків. Орнамент геометричний, техніка хрест. При оздобленні використовували також техніку настилування.

На локальні відмінності сорочок неабиякий вплив мало розміщення вишивки, орнамент, який пов’язувався з кроєм і залежав від того, де саме розміщували вишивку: на уставці, пазусі, рукавах або манжетах. Типи регіональних вишивок мали своєрідний характер, що виявлявся в кольорах, їх сполученнях, застосуванні різних технік, густоті орнаменту та ін..

Дана колекція сорочок широко використовується в експозиційній, виставковій, науковій роботі. Вона є важливим джерелом для вивчення історії, культури, звичаїв та традицій нашого краю.

Зелена О., старший науковий співробітник відділу фондів

Ковіня М., науковий співробітник відділу фондів

 

 
MBPCMBPC

Авторські права захищені. При копіюванні матеріалу обов’язкове гіперпосилання на сайт!