Ви тут: Головна
  • Increase font size
  • Default font size
  • Decrease font size

bogdan

Бастіон Дорошенка Чигиринської фортеці

e-mail Друк

Бастіон Дорошенка Чигиринської фортеці//Пам'ятки України. - №5-6. – 2011. – с.60-69

Капуста В.І., старший науковий співробітник

Чигирин, відомий з початку XVI ст., найбільшого розквіту досяг за часів Б.Хмельницького, коли місто стало першою гетьманською столицею України. Чигиринська фортеця, що була стрижнем фортифікаційних споруд міста, як писав П.Алепський в 1655 р. "… не мала собі рівних у всій країні козаків"1. Своє політичне і військове значення Чигирин втратив після зречення П.Дорошенком гетьманства, і, як наслідок, був повністю зруйнований в результаті Чигиринських походів 1677-78 рр. П.Дорошенко, останній гетьман Чигирина, проводячи військову реформу2, напевне, приділяв увагу і удосконаленню фортифікаційних споруд своєї резиденції, на що вказують назви деяких об’єктів Чигиринської фортеці – бастіон Дорошенка і рови Дорошенка3.

Бастіон Дорошенка виявлений і досліджений археологічними експедиціями 1989-1994 рр. на основі т.зв. "планів П.Гордона"4. Ці плани не є авторською роботою П.Гордона, про що свідчить почерк і техніка виконання5. Один із цих "планів Гордона" є копією іншого і, ймовірно, вони були виготовлені уже після кампанії 1678 р. на основі первісних планів6, які або втрачені, або ще не виявлені. Проте експлікація цих "планів Гордона" дає надзвичайно цінну інформацію стосовно облаштування Чигиринської фортеці і вказує точне розташування всіх її об’єктів.

Бастіон Дорошенка на "планах Гордона" фігурує під назвами "Мурована в’язнична вежа Дорошенка"7, "Мурована тюремна вежа Дорошенка"8, "Каменная тюремная башня, сооруженная при Дорошенко"9. Але на планах є ще один об’єкт, пов'язаний з іменем П.Дорошенка: "Рів Дорошенка"10 або "Ров перед фортом, устроенный при Дорошенко"11. На плані французького резидента в Стамбулі Шарля О. Нуантеня вказано, що це "Рів перед Великою брамою замку з південної сторони, досить глибоко вибитий у скелі руками людей". Таким чином, зважаючи на його назву, можна зробити висновок, що саме за наказом П.Дорошенка були побудовані рів (або значно поглиблений) з напольної сторони та кам’яний бастіон: видобутий камінь з рову і був використаний на будівництво бастіону.

В назві цього об’єкту фігурує ще одне слово – "тюремна" або "в’язнична" вежа. Т.Бажанова стверджує, що бастіон не був побудований П.Дорошенком, а був саме його місцем ув’язнення12. Проте "козацькі літописи", "Літопис Самовидця", "Літопис Г.Граб"янки", "Літопис С.Величка" не підтверджують цього факту. Дослідники історії України також не повідомляють про офіційне ув’язнення П.Дорошенка, в тому числі і в Чигирині (Д.І.Яворницький, Н.Полонська-Василенко, М.С.Грушевський, Д.І.Дорошенко, Д.Н.Бантиш-Каменський, О.Субтельний, М.І.Костомаров, Єфименко О.Я., І.П.Крип"якевич, С.М.Соловйов). Царський уряд не наважився ув’язнити "останнього козака" "да не было бы смуты"13. Таким чином, П.Дорошенко був саме "будівничим", а не в’язнем кам’яного бастіону Чигиринської фортеці.

До нас дійшли джерела, де назва бастіону вказана на російській і німецькій мовах. Д.Г. Федосов вказує на те, що його назва походить від німецького слова "turm", яке означає "башта"14. В "Описи нового верхнего города" бастіон Дорошенка фігурує під назвами "наугольного каменного выводу, что словет Дорошенкова тюрма"15, "каменного выводу и казенного каменного ж погреба, что бывала Дорошенкова тюрьма"16, "каменного роскату, что бывала Дорошенкова тюрма"17. В цих назвах є вираз "каменного ж погреба". Володимир Даль пояснює значення цього слова: "погребъ – нижнее жилье в доме, частью в земле, подвальная связь, особенно на сводах//Старинное – темница, тюрьма"18. Можливо, саме неправильним трактуванням слів "turm" і "погребъ" можна пояснити виникнення терміну "Дорошенкова тюрма".

Проте, потрібно відзначити, що бастіон Дорошенка "тюрмою" називають саме російські джерела. І, напевно, недарма. Коли П.Дорошенко став одноосібним гетьманом України обох берегів Дніпра, за його наказом московських полонених воєвод, не кажучи про рядових стрільців, "почали пачками звозити до Чигирина"19. На січень 1669 р. в місті перебувало 75 військовополонених росіян, в тому числі 20 воєвод20. І перебували вони не деінде, а саме у "верхнем городе", тобто, у фортеці21. Як свідчить експлікація, в замку була тюрма загальновійськового призначення22. Але vip-персони, тобто, московські воєводи, напевне, утримувались саме в бастіоні Дорошенка, тим паче, що його конструктивні особливості, як це буде показано нижче, дозволяли це зробити. Саме тому, ця споруда отримала назву "Дорошенкова тюрма".

Ряд дослідників стверджують, що в бастіоні Дорошенка був розміщений пороховий погріб23. Як вказує Ленченко В.А., "пороховой погреб находился в наиболее прочном сооружении замка – бастионе Дорошенко"24. Дійсно, бастіон Дорошенка був найпотужнішою спорудою Чигиринської фортеці, що обумовлювалось його місцем розташування: гармати бастіону могли контролювати не лише підступи до замку з напольної сторони, а й підступи до міста, розташованого під горою. Але внаслідок цього і сам бастіон ставав одним із важливих об’єктів атаки для супротивника, про що свідчать дії турецької армії під час облоги Чигирина в 1677 р.25. То чи доцільно влаштовувати пороховий склад в одному з найбільш вогненебезпечних об’єктів передової лінії оборони?! Крім того, тут були встановлені гармати26. А хто наважиться стріляти з цих гармат, коли буквально за спиною знаходиться більше 30 тонн пороху27.

Ось як описує ці події С.Величко: "В насталу тоді ніч великоросійське військо… і козацьке, надміру зарядивши замкові гармати порохом і запаливши всі дерев'яні будівлі, що стояли в замку, вийшло із замку… Замкові ж будови, що сильно загорілися, запалили спершу заряджені гармати, а потім і порохову казну… Коли ж гармати над звичай почали розриватися на шматки і видавати від себе потужні, що землю схитували, громи, запалилася й уся порохова казна, що була в міцному кам’яному склепі, вивернула нерушний, бо дуже ж великий камінь над собою і освітила все чигиринське поле"28. На основі цієї оповіді можна зробити припущення, що "порохова казна, що була в міцному кам’яному склепінні", була влаштована нижче денної поверхні (вибита в кам’яному тілі гори), а над нею знаходився "нерушний, бо дуже вже був великий камінь". Звичайно, що цей камінь не міг знаходитися на подвір'ї бастіону Дорошенка.

Ці ж самі події в "Щоденнику" П.Гордона: "Приказ гласил … уничтожить замок и боевые припасы, а особливо поджечь порох … Я поджег амбар, где было много всевозможной провизии. Потом я пошел с огнем ко складу боевых припасов, дверь коего была всего лиш опечатана, отворил ее и набросал внутрь солому, доски и прочее топливо, что там нашлось. Я поджег здание, что стояло спереди и примыкало ко складу, и вернулся на рыночную площадь…"29. Пройшов досить великий проміжок часу, протягом якого П.Гордон встиг побувати в кількох сутичках з ворогом, прорватися крізь турецький заслін на греблі через р.Тясмин, добратися до табору Г.Ромодановського, висловити своє незадоволення діями російського командування, аж коли "взорвался пороховой погреб в замке, причем погибло (как мы известились позже) более 4000 турков"30.

В цих двох джерелах спільним є те, що пороховий погріб вибухнув внаслідок підпалу саме приміщень на території подвір'я замку, а, відповідно, він знаходився саме тут, а не в бастіоні Дорошенка.

Інша спільна деталь – вибух надзвичайної потужності. Якби вибух стався в бастіоні Дорошенка (мається на увазі нинішній каземат), то археологи навряд чи виявили б його залишки. Крім того, в такому випадку уламки полетіли б на місто під горою. Але "согласно де ла Круа (секретар французького посольства в Стамбулі), под руинами цитадели нашли могилу более двух тысяч человек. Сила взрыва была такова, что на шатер Кара Мустафы, стоявший на большом удалении31, обрушился град камней и комьев земли, и великий везир был принужден выбраться из своего жилища"32. Із цього повідомлення видно, що уламки фортеці внаслідок вибуху полетіли в сторону турецького табору, що і спричинило великі жертви. Якби пороховий погріб знаходився в казематі бастіону Дорошенка, то кам'яне тіло гори спрямувало б вибух в сторону міста і жертви були б значно менші.

Вказані вище факти говорять, що пороховий погріб знаходився десь на території замкового двору, а не в казематі бастіону Дорошенка. Каргалов В.В. вказує навіть його місце розташування (ближче до мисової частини замку), але не повідомляє джерела33.

Бастіон Дорошенка – єдина фортифікаційна споруда, що залишилася від Чигиринської фортеці. Тому, звичайно, виникає питання: якої ж конструкції була ця споруда?

Найбільш точно можна відтворити нижній ярус. В результаті археологічних розкопок 1989-1992 рр. було виявлено велике склепінчасте приміщення, яке тягнеться вздовж фасу бастіону, направленого до нижнього міста, розміром приблизно 20,0 х 6,4м34. В цій стіні влаштовані дві амбразури для гармат, швидше за все, невеликої потужності, які призначалися для захисту стіни, що йшла від бастіону вниз по схилу гори до Нижнього міста.

В цьому приміщенні є два входи-виходи. Один, з північно-східної сторони, сполучається з приміщенням, в якому влаштовані східці, що ведуть на гору. В проході, що їх сполучає, були встановлені двері, які із середини запиралися товстим дерев’яним брусом. Цей брус входив в отвори 17 х 13 см, що були влаштовані в кам’яній кладці стіни35.

Чому саме цей каземат запирався із середини? В період середньовіччя кожна оборонна споруда (башта, бастіон) в разі необхідності могла перетворитися в незалежне укріплення. В такому разі захисники, якщо вони не бажали здаватися, наперед знаючи свою долю, ще довго могли вимотувати сили ворога, а то і врятувати своє життя в разі надходження допомоги36.

Другий вхід, з південно-східної сторони, сполучає каземат з невеликим приміщенням трикутної форми розміром 3,71 х 2,32 х 1,72м37. Для чого ж воно було призначене? Із історії середньовічного фортифікаційного будівництва відомо, що надмірне ділення засобів оборони утруднювало передачу команд і наказів як для коменданта фортеці, так і для командирів рядових позицій. Внаслідок цього виникла необхідність в ізольованих спорудах, таких як башти, донжони, бастіони, влаштовувати ходи сполучення, які б слугували переговорними пристроями. По цих ходах сполучення командир тої або іншої позиції, звідки йому найкраще було видно хід бою, міг передавати свої розпорядження на всі поверхи і дільниці оборони38. Отже, можна вважати, що це приміщення слугувало для передачі голосових команд між нижнім і верхнім ярусами бастіону.

Разом з тим це приміщення, напевно, слугувало і запасним ходом сполучення між нижнім казематом та верхніми ярусами бастіону. Із “Звіту про роботу Чигиринської археологічної експедиції у 1991 р.” відомо, що “в цьому куті розчищено товстий шар зотлілого дерева, що впало зверху в середину фортеці. Це залишки згорілих дерев’яних конструкцій, що лежали під різними кутами одна до одної”39. Хоч в звіті не дається характеристика цим дерев’яним конструкціям, та, напевне, це були залишки дерев’яного перекриття і дерев’яної приставної драбини. Крім того в цьому місці виявлено “виріб у вигляді завіса”40 та “масивне кільце від кінської збруї”41. Цілком можливо, що це “масивне кільце” було не від кінської збруї, а слугувало ручкою ляди на завісах, яка прикривала отвір у стелі.

Це приміщення мало ще одне важливе оборонне значення. Воно облаштоване в вихідному гострому куті бастіону, який внаслідок свого розташування, зазнавав значного ураження від вогню артилерії супротивника42. Але оскільки склепіння каземату опиралося не на стіну зовнішнього фасу бастіону, а на стіну-перегородку всередині споруди, то ризик обвалу склепінчастої стелі каземату в наслідок обстрілу значно зменшувався. Крім того, таке конструктивне рішення значно зменшувало об’єм досить клопіткої і трудомісткої роботи по зведенню склепінчастого перекриття в гострому куті бастіону.

Для того щоб визначити, яку інженерну конструкцію мав бастіон, потрібно з’ясувати, які тактичні завдання покладалися на цю оборонну споруду (мається на увазі до 1678 р., другого Чигиринського походу, коли ще не було кронверка). Основне завдання бастіонів – захист куртин фортеці у випадку атаки на них супротивника43 та знищення облогової артилерії (“бреш-батарей”)44.

Бастіон Дорошенка був зведений на гребені північно-східного схилу гори, зверненого до Нижнього міста, і таким чином вогнем своїх гармат міг контролювати підступи до нього. Південно-східний фас звернений на “рівнину, розташовану на схід від фортеці, зручне місце для турецької атаки”45 і, таким чином, міг контролювати підступи до самої фортеці. Цей фас до рівня фортечного двору з напільної сторони був захищений глибоким і широким ровом, вибитим у кам’яному тілі гори. Тому установка артилерії з цієї сторони доцільна на рівні двору та верхнього ярусу. Фланк, що примикав до цього фасу і захищав куртину в напрямку до Спаської брами, а також саму браму, в силу свого розташування повинен був мати артилерію на тих же ярусах.

Фас, що був звернений до міста, відігравав і роль фланку відносно стін, що йшли по схилу гори до нижнього міста. А це була досить небезпечна ділянка у всій обороні міста. Щоб підвищити її обороноздатність, потрібно було збільшити насиченість артилерією фасу з цієї сторони бастіону. А це можна було досягти за рахунок підвищення тут ярусності.

Під час археологічних досліджень біля внутрішньої стіни фасу, спрямованого до рову, приблизно на рівні вершини склепіння нижнього ярусу було “відкрито частину цегляної кладки на вапняковому розчині”46. По всій площі розкопу всередині бастіону на рівні склепіння нижнього ярусу та в його провалі “в значній кількості знайдені обгорілі та зотлілі рештки дерев’яних конструкцій”47, “розчищено потужний шар горілого дерева, сажі, битої цегли48, “мощный слой темно-серой супеси с большим содержанием камней, …включает в себя линзы кирпичного боя, обожженной глины и горелого дерева”49. В приміщенні, де були східці виявлено “потужний завал битої пальчастої цегли” та “горілого дерева”50. “Стіна, яка відмежовує вхід в середині башти із закінченням маршів (виходу їх до рівня, на якому починається склепіння в приміщенні башти) далі не йде, а закінчується вертикальним торцем. Можливо, тут був ще один вхід в підземелля башти”51.

На основі цього можна зробити висновок, що вище кам’яного каземату знаходилося ще одне велике приміщення. Висота від вершини склепіння нижнього каземату до поверхні двору (приблизно 3 м) дозволяла його тут влаштувати. Яке воно мало конструктивне вирішення, визначити важко. Але можна припустити, що це приміщення тягнулося вздовж фасу бастіону, оберненого до міста, мало ширину на рівні закінчення сходів, що вели до нижнього каземату, і в цьому місці мало прохід. Від схилу гори воно відмежовувалось цегляною стіною. На рівні бастіонного двору перекривалося міцним дерев’яним перекриттям-накатом. Такі перекриття відомі в українській фортифікації52. Швидше за все приміщення поділялося кількома цегляними перегородками, на які і опиралися балки перекриття.

Розміщення артилерії на цьому додатковому ярусі значно посилювало оборону стін, що йшли по схилу гори до міста. Крім того на цьому ярусі можна було б встановити 1 або 2 гармати на вихідному куті бастіону в сторону ворога по схилу гори, що знову ж таки посилювало обороноздатність цієї досить небезпечної ділянки оборони. Таке інженерне вирішення давало змогу значно зменшити об’єм земляних робіт, особливо враховуючи дефіцит землі на горі53, а також створювало додаткові приміщення для проживання гарнізону, про що свідчать знахідки у великій кількості пічних кахлів54, тобто, ці приміщення ще й опалювались.

Влаштування амбразур в цьому фасі-фланку зовсім не ослаблювали конструкцію бастіону. З боку міста цю стіну неможливо було обстрілювати в силу технічних особливостей тогочасної артилерії55. Зі схилу гори ядра рикошетили б по стіні. А з рівнини перед фортецею, “зручного місця ...для атаки” артилерія супротивника просто не могла “бачити” своєї цілі.

Існує ще один досить вагомий аргумент на користь існування цього ярусу. Якби тут не було приміщення, а була б засипка із землі та каміння, то вона своєю вагою досить надійно тримала б замки склепіння нижнього каземату, і ми, можливо, мали б змогу і досі милуватися бастіоном в його первісному вигляді. Але оскільки цього не було, то струс від потужного вибуху порохового погребу призвів до розриву замків склепіння, що призвело до його обвалу. А це, відповідно, потягло за собою і рушення конструкцій верхніх ярусів.

Як уже зазначалося, на бастіони покладалося завдання знищення облогової артилерії супротивника. Тобто, таке завдання могла виконувати далекобійна артилерія. Із “Описи оружия и имущества” відомо, що на бастіоні дійсно була далекобійна гармата: “на каменном роскате пищаль медная в станку длиною в пять аршин одинадцять вершков, ядро надобно по кружалу в восьм гривенок"56. П.Гордон вказує, що її калібр був 14 фунтів57. Але це однозначно була далекобійна гармата і вага її повинна була становити приблизно 1,5т58.

Навіть тепер, з подвір’я відновленого бастіону, враховуючи значне пониження гори, чітко видно, що така гармата не могла далеко стріляти. А це означає, що її потрібно було підняти на дещо вищий рівень, особливо враховуючи, що в той час (1677-1678 рр.) перед фортецею був ще й горб59.

В “Описи нового верхнего города” бастіон вказується як “каменный вывод”60 та “каменный отвод61. І окремо вказано: “на котором выводе деревяной пушечный большой роскат62. От саме на цьому “деревяном пушечном большом роскате” і була встановлена вище згадана гармата. Враховуючи її довжину (4 м 5 см) і, відповідно, технічний хід (“роскат”), близько 9 м, та вагу, нею неможливо було б здійснювати маневрування на обмеженій площині63. Таким чином “деревяной пушечный роскат” повинен був бути суцільним накатом із дерев’яних колод, застеленим дошками, що опирався на стіни-перегородки з дерева та цегли нижнього ярусу на рівні фортечного двору. І лише в цьому випадку можна було б “посадити” дерев’яний бруствер64, ширина якого становила приблизно 2м65 на кам’яні стіни бастіону (товщина стін на цьому рівні відтвореного бастіону становить близько 1,5 м), обперши його внутрішню стіну на перекриття верхнього ярусу. Внаслідок такого інженерного рішення захисники бастіону отримали б суттєвий захист від гранат ворожої артилерії, а також додаткові приміщення для проживання гарнізону фортеці.

На планах П.Гордона біля бастіону Дорошенка чітко видно зображення ще одної споруди у вигляді бастіону. А на плані із "Щоденника" П.Гордона це зображення відсутнє. В "Описи Нового Верхнего города" говориться, що "Против наугольного каменного выводу, что словет Дорошенкова тюрма старого верхнего Чигирина города, на котором выводе деревяной пушечной большой роскат, подле отводного каменного ж выводу, что за старым рвом, который вывод в приход турских людей разбит, ис пушек и подкопами попорчен, снизу от нижнего города на крымскую сторону делают городовую стену"66. З викладеного видно, що біля бастіону Дорошенка був побудований ще один бастіон – "вывод". І саме він, а не бастіон Дорошенка, був пошкоджений під час першого Чигиринського походу. "Одну из них (мін – В.К.) они взорвали под каменным фланком стены вне болверка Дорошенко, во рву. Содрогнувшись от удара, часть [фланка] обрушилась и упала наружу, на них самих (турків – В.К.)"67. Для того, щоб напередодні другого Чигиринського походу унебезпечити бастіон Дорошенка від руйнації, особливо враховуючи його важливе значення в оборонній системі середньовічного Чигирина, навколо цього бастіону було споруджено оборонну стіну "снизу от нижнего города на крымскую сторону" "от каменного раскату огибю до угла нового города, что угол к старому рву"68. Таким чином ця стіна, крім того, що прикривала бастіон Дорошенка, створювала фланкуючий вогонь відносно бокової стіни кронверку та міської стіни на схилі гори. Із історії України відомо, що наш народ був досить широко обізнаний з новаторськими ідеями фортифікаційного будівництва XVI-XVII ст. Досить часто для будівництва оборонних споруд запрошувалися іноземні спеціалісти69. Але українці і самі намагалися пізнати таїни фортифікаційного будівельного мистецтва. В Національній бібліотеці України імені В.І.Вернадського зберігається трактат Самуеля Маролуа “Фортифікація, або військова архітектура”, виданий 1615 року в Гаазі французькою мовою. Книга має напис: “Собственная отца Антонія Тарасовича, наместника Печерскаго”70. А це свідчить, що в Україні було певне коло людей, які мали професійну потребу в літературі такого змісту. І не лише вказаного автора. Так, на початку XVII ст. недалеко від Чигирина на річці Тясмин в містечку Крилові (нинішнє м.Світловодськ) було споруджено укріплення з оборонними елементами Альбрехта Дюрера, залишки якого в 50-х роках ХХ ст. були затоплені водами Кременчуцького водосховища71. Навіть польові укріплення, як наприклад табір на р.Солониці 1596 р., козаки споруджували з елементами бастіонної фортифікації72. А конструктивне рішення в будівництві бастіону є не що інше, як реальне втілення в життя фортифікаційних ідей Альбрехта Дюрера, іншими словами можна сказати, що будівничі бастіону були обізнані з працями цього видатного німця доби відродження73. Хто автор фортифікаційних споруд Чигиринського замку історія, на жаль, не вказує. Але на основі вище викладеного можна певною мірою стверджувати, що абрису, який відомий із "планів Гордона", фортеця набула саме за часів П.Дорошенка. Сам же бастіон Дорошенка повинен був мати чотири яруси оборони, два проміжні з яких використовувались не лише для розміщення гармат, але й для проживання гарнізону, а при необхідності – для утримання полонених.

П О С И Л А Н Н Я

  1. Кілессо С.К. Архітектурні та мистецькі скарби Богданового краю. – К.: Техніка. 2000. – С.39.
  2. Крип"якевич І.П. Історія України. – Львів: Світ, 1990. – С.201.
  3. Ленченко В. Гетьманський замок в Чигирині//Шевченків край: історико-культурологічні нариси. – К., 2005. – С.89-90; Ленченко В.А. История и топография Чигирина в XVII веке//Гордон Патрик. Дневник 1677-1678. – М.: Наука, 2005. – С.175.
  4. Кілессо С.К., Кобенко О.О. Наукова реконструкція Чигиринського замку на 1678 р. – К.: НДІТІАМ, 1992. – С.8; Гордон Патрик. Дневник 1677-1678. – М.:Наука, 2005. – С.38-39, 52-53.
  5. Гордон Патрик. Дневник 1677-1678. – М.:Наука, 2005. – С.90, 38-39, 52-53.
  6. Кілессо С.К., Кобенко О.О. Наукова реконструкція Чигиринського замку на 1678 р. – К.: НДІТІАМ, 1992. – С.98-108; Гордон Патрик. Дневник 1677-1678. – М.:Наука, 2005. – С.37, 42, 46.
  7. Чигирин та Суботів. Карта масштабу 1: 20000. – К., 1995.
  8. Ленченко В. Гетьманський замок в Чигирині//Шевченків край: історико-культурологічні нариси. – К., 2005. – С.90.
  9. Ленченко В.А. История и топография… - С.175.
  10. Чигирин та Суботів. Карта масштабу 1: 20000. – К., 1995.
  11. Ленченко В.А. История и топография… - С.175.
  12. Бажанова Т. Традиції фортифікаційного будівництва у старому замку Чигирина (XVII ст. )//Архітектурна спадщина України. Випуск 5. – К.: НДІТІАМ-Головкиївархітектура. – 2002. – С.74.
  13. Соловьев С.М. Сочинения: В 18 кн. Кн. VII. Т.13-14. История России с древнейших времен. – М.: Мысль, 1991. – С.198.
  14. Гордон Патрик. Дневник… - С.213.
  15. Кілессо С.К., Кобенко О.О. Наукова реконструкція… - С.98.
  16. Там само. – С.107.
  17. Там само. – С.108.
  18. Даль В.И. Толковый словарь живого великорусского языка. Т.ІІІ. – М., 1955. – С.157.
  19. Мицик Ю.А. Чигирин – гетьманська столиця. – К.: Вид.дім "Києво-Могилянська академія". – 2007. – С.168.
  20. Там само. – С.170.
  21. Там само. – С.179.
  22. Ленченко В.А. История и топография… - С.175.
  23. Бажанова Т. Традиції… - С.71; Кілессо С.К., Кобенко О.О. Наукова реконструкція… - С.68, 70; Горішній П.А. Звіт про роботу Чигиринської археологічної експедиції у 1989 р. – К.: Інститут археології АН України, 1989. – С.7.
  24. Ленченко В.А. История и топография… - С.177.
  25. Гордон Патрик. Дневник… - С.22-25.
  26. Горішній П.А. Звіт про роботу Чигиринської археологічної експедиції у 1991 р. – К.: Інститут археології АН України, 1991. – С.13; Мудрицкий Г.А., Лаевский С.Л. Отчет об археологических исследованиях 1992 г. «Бастион Дорошенка» в г.Чигирине Черкасской области. – К.: Інститут археології АН України, 1992. – С.1.
  27. Гордон Патрик. Дневник… - С.35.
  28. Величко С.В. Літопис. Т.2. – К.: Дніпро, 1991. – С.243.
  29. Гордон Патрик. Дневник… - С.86-87.
  30. Там само. – С.87-89.
  31. Там само. – С.54-55.
  32. Федосов Д.Г. Полковник и инженер против Блистательной Порты//Гордон Патрик. Дневник 1677-1678. – М.: Наука, 2005. – С.150.
  33. Каргалов В.В. Полководцы XVII в.- М.: Патриот. 1990. – С.367.
  34. Горішній П.А. Звіт про роботу Чигиринської археологічної експедиції у 1990 р. – К.: Інститут археології АН України, 1990. – 27 с.
  35. Горішній П.А. Звіт… - 1991. – С.6
  36. Виолле-Де-Дюк Э. Крепости и осадные орудия. Средства ведения войны в Средние века. – М.: ЗАО Центрполиграф, 2007. – С.68-69.
  37. Горішній П.А. Звіт… - 1990 р..
  38. Виолле-Де-Дюк Э. Крепости… - С.243.
  39. Горішній П.А. Звіт… - 1990 р. – С.4.
  40. Там само. – С.4.
  41. Там само. – С.5.
  42. Гордон Патрик. Дневник… - С.23.
  43. Яковлев В.В. История крепостей. Эволюция долговременной фортификации. – С.-П.: Полигон, 1995. – С.33-37; Виолле-Де-Дюк Э. Крепости… - С.228-229.
  44. Виолле-Де-Дюк Э. Крепости… - С.227-228, 325.
  45. Ленченко В. Гетьманський замок… - С.89.
  46. Горішній П.А. Звіт… - 1991 р. – С.2.
  47. Горішній П.А. Звіт… - 1990 р. – С.1.
  48. Горішній П.А. Звіт… - 1991 р. – С.9
  49. Мудрицкий Г.А., Лаевский С.Л. Отчет… - С.1-2.
  50. Горішній П.А. Звіт… - 1991 р. – С.7.
  51. Горішній П.А. Звіт про роботу Чигиринської археологічної експедиції у 1992 р. – К.: Інститут археології АН України, 1992. – С.12.
  52. Шевченко В. Фортифікаційні ідеї Альбрехта Дюрера: втілення в Україні//Пам’ятки України. – 1998 р.- №3-4. - С.86.
  53. Гордон Патрик. Дневник… - С.24.
  54. Горішній П.А. Звіт… - 1990 р. – С.4; Горішній П.А. Звіт… - 1991 р. – С.2, 78; Горішній П.А. Звіт… - 1992 р. – С.11-12.
  55. Прочко И.С. История развития артилерии. С древнейших времен до конца ХIХ века. – С.-П.: Полигон, 1994. – С.30.
  56. Кілессо С.К., Кобенко О.О. Наукова реконструкція… - С.116.
  57. Гордон Патрик. Дневник… - С.48.
  58. Ланитуки Гюнтер. Амфоры, затонувшие корабли, затонувшие города. – М.: Прогресс, 1982. – С.32.
  59. Гордон Патрик. Дневник… - С.45.
  60. Кілессо С.К., Кобенко О.О. Наукова реконструкція… - С.98, 107.
  61. Там само. – С.99.
  62. Горішній П.А. Звіт… - 1990 р. – С.98.
  63. Бажанова Т. Традиції… - С.70.
  64. Гордон Патрик. Дневник… - С.24.
  65. Кілессо С.К., Кобенко О.О. Наукова реконструкція… - С.101, 104.
  66. Там само. – С.98-99.
  67. Гордон Патрик. Дневник… - С.25.
  68. Кілессо С.К., Кобенко О.О. Наукова реконструкція… - С.99.
  69. Там само. – С.22-38.
  70. Мена К. Французький трактат з фортифікації в українській книгозбірні//Пам’ятки України. – 1998 р. - №3-4, с.81.
  71. Шевченко В. Фортифікаційні ідеї… - С.87.
  72. Величко С.В. Літопис. В 2-х т. – Т.1. – К.: Дніпро, 1991. – С.115.
 
Банер

Авторські права захищені. При копіюванні матеріалу обов’язкове гіперпосилання на сайт!