Наукові фонди НІКЗ «Чигирин» налічують понад 35 тисяч одиниць зберігання, у тому числі археологічні предмети – близько 6 тисяч. Їх основу становлять археологічні колекції. Одними з найбільших є колекції археологічних знахідок передскіфського та скіфського періодів. У передскіфський період (кінець ІІ- початок І тисячоліття до н.е.) Чигиринщина була однією з найрозвиненіших територій Дніпровського Лісостепового Правобережжя. Тут, у пониззі Тясмина і на околицях міста Чигирина, зосереджені більшість городищ чорноліської культури, які утворюють ланцюжок від Чорного Лісу на Кіровоградщині до району м.Сміла.
У племен чорноліської культури існував розвинутий стійкий чітко виражений набір прикрас особистого туалету. Серед них особливе місце займають бронзові масивні браслети, литі за восковою моделлю (див. фото.1).
Всі знайдені браслети «суботівського» типу – пластинчаті, різної ширини. У порівнянні із звичайними браслетами, вони у півтора рази більші, мають, найчастіше, не круглу, а овальну форму. Браслети цього типу були наручними і одягалися вище ліктя, притримуючи одяг. Кінці браслетів залишалися не запаяними. На одному з кінців знаходився короткий цвяхоподібний стержень, а на іншому – виступ у вигляді круглої гладенької бляшки із отвором, за допомогою якої закривався браслет. Пластина браслета у проміжках між бляхами прикрашена різноманітними, симетрично розташованими рельєфними орнаментами. Найчастіше на них зустрічається орнамент «бігучої спіралі», іншим орнаментом були поперечні рубчаті пояски, ряди кіл та крапок. Такі елементи орнаментації використовувались самостійно або в різних комбінаціях між собою.
Знахідки чорноліських браслетів на Суботівському городищі цінні тим, що ми можемо ознайомитися з особливостями декоративного мистецтва передскіфського часу на Правобережжі, де велике значення мав спіральний та інший більш простий – рельєфний геометричний орнамент.
Існували і інші варіанти браслетів, литих за восковою моделлю. Були у користуванні пружинні браслети із дроту.
Відомі шпильки із напівсферичною голівкою та бічною петелькою. Характерні бронзові трубчаті пронизки, біконічні пронизки, скручені з бронзового дроту. Багато з цих прикрас виготовлялися на місці, про що свідчать залишки глиняних форм, знайдених на Суботівському городищі.
Із початком скіфського періоду проходить зміна складу комплексу прикрас (див. фото 2).
Археологічні дослідження Мотронинського городища дали надзвичайно багатий матеріал щодо побуту, релігійних обрядів та творчої діяльності скіфів. За науковими висновками вчених-скіфологів (Скорий С.А., Бессонова С.С.) їх комплекс прикрас продовжував традиції, започатковані в раніші епохи, зберігав архаїчні форми, був зручний у використанні та нескладний у виготовленні. Традиційні для чорноліської культури браслети до початку VІІ ст. до н.е. цілком зникли. Більшість знайдених браслетів у ранньоскіфських похованнях відносяться до типу найпростіших – із бронзового дроту з незамкненими кінцями. В деяких випадках кінці браслетів закінчуються «шишечками» .
Найпоширенішими прикрасами, які мала майже кожна жінка, були сережки. На території лісостепової Скіфії, в період архаїки поширились, так звані, цвяхоподібні сережки. Найширшого розповсюдження такі сережки набули у Дніпровському Лісостеповому Правобережжі.
Головні убори та пов’язки закріплювались шпильками із невеличкими цвяхоподібними «голівками» та насічками на стержні. З’явився одяг, який застібався на грудях за допомогою великих залізних (рідше бронзових) шпильок. Було широко розповсюджене намисто із різних імпортних намистин, серед яких зустрічається південний сердолік, прибалтійський бурштин, різноманітне пастове та скляне намисто (див. фото 3). Все це свідчить про розширення культурних зв’язків та розвиток торгівлі.
В кінці VІ століття до н.е. з’являються перші золоті прикраси, виготовлені грецькими ювелірами. Протягом V ст. до н.е. і особливо ІV ст. до н.е. вони набувають найбільшого розповсюдження та витісняють прикраси із бронзи та заліза в VІ ст. до н.е..
Характеризуючи комплекси прикрас Лісостепового Правобережжя передскіфського та скіфського часу можна зазначити, що у своїй основі вони, залишаючись автохтонним явищем, зберігають традиційні форми.
Отже, на наш погляд, аналіз та систематизація археологічних колекцій НІКЗ «Чигирин» сприяє більш предметному та об’єктивному дослідженню маловідомих сторінок історії Чигиринщини.
Підготували: м.н.співробітник відділу фондів Дерев’янко Н.В.
н. співробітник відділу фондів Ковіня М.Д.